СКЛАД БДЖОЛИНОЇ СІМ'Ї Бджолина сім'я складається з матки, робочих бджіл і трутнів. Вони являють собою цілісну біологічну одиницю, що здатна забезпечити розмноження, створювати необхідні умо ви життєдіяльності в своєму гнізді, збирати корм, захищатись від ворогів і проявляти стійкість щодо захворювань. Кожен з її членів самостійно існувати не може. В складі сім'ї бджо лина матка живе 2—3, а іноді й 5 років. Робочі бджоли вліт ку під час високої активності живуть 45—60 днів, в осінньо-зимовий період — близько 8 міс. Трутні — тимчасові члени сім'ї, виведення яких щороку починається в середині весни і закінчується після літнього медозбору. Зміна робочих бджіл відбувається інтенсивно. Протягом року склад їх поновлює ться кілька разів, що пояснюється високою плодючістю мат ки, яка відкладає 1,5—2 тис. яєць за добу. В період активної життєдіяльності в сім'ї щоденно виводяться молоді бджоли. Весною та в першій половині літа переважає народження, а потім — відмирання бджіл. Ось чому до липня спостері гається ріст сім'ї, у якій налічується 50—70 тис. робочих бджіл і кілька сотень, а іноді й тисяч трутнів. На зиму зали шається близько 25 тис. робочих бджіл і матка. Наприкінці літа сім'я не тільки припиняє виводити трутнів, а й виганяє їх з гнізда. Завдяки інтенсивному відтворенню така складна біологіч на одиниця спроможна постійно виконувати різноманітні функції, має високу життєздатність і може забезпечити прак тично необмежену тривалість свого існування без впливу на гативних факторів (голод, захворювання, стихійне лихо). Найбільш життєздатні і вигідні в господарському відно шенні сильні сім'ї. Наприклад, весною в них бджоли обсиджу-ють понад 9 стандартних стільників. Тривалість життя довша, фізіологічне навантаження на робочих особин у сильних сім'ях менше, а продуктивність вища, ніж у слабких. Вони більше запилюють квіток і збирають меду. Взимку витрати корму на обігрівання гнізда з розрахунку на одиницю жнвої маси сильних сімей нижчі. Матка — єдина самка, яка відтворює потомство в сім'ї бджіл. Вона втратила здатність виконувати інші функції, про те досягла високої продуктивності у відкладанні яєць. За се зон від неї можна одержати до 150—200 тис. потомків. Із внутрішніх органів у неї найбільш розвинена статева система. У видовженому черевці містяться два яєчники, кожний з них складається з 120—200 яйцевих трубочок (Азетисян Г. А., 1982). Сформовані в них яйця проходять спочатку по пар ному яйцепроводу, потім непарному, з яким через тоненьку трубку з'єднується спермоприймач. В останньому зберігаються чоловічі статеві клітини, якими запліднюються яйця. При родне осіменіння матки відбувається під час одного або кіль»кох вильотів її в молодому віці. До парування вона готова через 7 днів після виходу з маточника. Найчастіше в спер-моприймач потрапляє сперма від 6—8 трутнів (Тряско В. В., 1956). Там вона зберігає свою життєздатність до кінця життя матки завдяки своєрідним умовам. Для зустрічі з трутнями здійснюються вильоти на 1—2, зрідка на 5 км і далі. Зареє стровано випадки повернення у вулик спарованих маток з польотів на 12 км. Якщо протягом першого місяця життя мат ка не була спарована, то потім здатність до цього акту втра чається. Тоді самка залишається неплідною і починає відкла дати незапліднені яйця, з яких виводяться трутні. Після осі-меніня матка з вулика не вилітає, за винятком природного роїння. Готуючись до вильоту з роєм, вона тимчасово припи няє відкладання яєць. Плідна матка малорухлива, повільно переміщується на стільниках з розплодом. її оточує група бджіл-доглядачок. З ними навіть поза сім'єю (в кліточці) вона може жити 15— 20 днів, а іноді й місяць. Вилучена із сім'ї матка гине через 2—3 дні. Від матки через бджіл, які перебувають ближче до неї, сім'я одержує маточну речовину. Це специфічні сполуки, що впливають на фізіологічний стан робочих бджіл, через них передається відчуття присутності в сім'ї матки. Як тільки її не стане, вже через півгодини бджоли змінюють поведінку. У сім'ї без матки бджоли непокояться (під час огляду шумлять), послаблюють льотну активність, особливо збиран ня пилку. Крім того, у комірках відсутні яйця, а згодом і весь розплід, припиняється побудова стільників, починається за кладання свищових маточників серед бджолиного розплоду. Тривала відсутність матки може призвести до відкладання яєць бджолами-трутівками, внаслідок чого з'являється горба тий розплід. З їх незапліднених яєць у бджолиних комірках виводяться трутні. Якщо сім'я не може вивести собі свищову матку після осиротіння або пасічник не підсадить іншу, вона загине. Бджоли-сироти погано захищають своє гніздо. Трутні — чоловічі особини, яких виводиться у кожній сім'ї різна кількість. Вони потрібні для парування з маткою. Ста тевої зрілості самці досягають через 10—12 днів після виходу з комірки. В пошуках маток вони періодично вилітають з ву ликів, особливо в погожі дні. З великої кількості у паруванні бере участь надто мало трутнів. Після цього вони гинуть, а їх сперма залишається у спермоприймачі матки. Із заплід нених яєць розвиваються жіночі особини сім'ї. Самі ж трутні розвиваються з незапліднених яєць. Для парування трутні найчастіше літають в зоні 2—4 км від своїх вуликів (Рутт-нер Ф., 1973). В окремих місцях навколо пасік вони скуп чуються і чекають на зустріч з молодими матками. Вільне парування в повітрі забезпечує природний відбір найбільш сильних і здорових самців й практично виключає можливість близькоспорідненого розведення. Трутні, які не зустрілися з матками, повертаються з польоту назад. На їх утримання бджолині сім'ї витрачають значну кількість кор-му. Так, кожна тисяча трутнів потребує на розвиток і годів лю до кінця життя близько 7 кг меду. Тому кількість самців у сім'ях потрібно регулювати, обмежуючи виведення зайвих. Пасічникам доводиться запобігати відкладанню надмірної кількості незапліднених яєць, особливо у звичайних сім'ях. У кращих сім'ях трутнів залишають на плем'я. Одним з ефективних заходів, що запобігають зайвому виведенню сам ців, є використання у розплідній частині гнізда стільників з бджолиними комірками. Але на пасіках, уражених вароато-зом, у весняно-літній період для виведення трутнів треба мати збільшені комірки у всіх сім'ях. Систематичне вилучення трутневого розплоду з кліщами дає позитивні результати в боротьбі з хворобою. Робочі бджоли — жіночі особини сім'ї, в складі якої їх буває одночасно до 80—100 тис. Вони пристосувались вико нувати різноманітні функції, втративши здатність до відтворен ня потомства. Відкладання ними яєць спостерігають тільки тоді, коли бджолина сім'я не може вивести матку і їй за грожує загибель. Статева система у робочих бджіл недороз винена, внаслідок чого парування їх з трутнями не відбуває ться. Широка функціональна діяльність забезпечується доб рим розвитком інших органів. Так, у робочих особин порівня но з маткою вдвічі довший хоботок, виникли восковидільні залози, добре розвинулась підглоткова залоза, на гомілках третьої пари ніг з'явились кошички для пилку. Велике значення для виконання функцій і поведінки бджіл мають органи, розміщені на антенах. Зокрема, на кінцевих члениках знаходяться органи нюху, якими вони відчувають запах квіток, меду, членів своєї або чужої сім'ї. Чутливість до запахів надто висока. Через це у безмедозбірні періоди треба ховати стільники та продукцію у недоступних для бджіл місцях. У перші 2—3 тижні життя бджоли виконують внутрішньо-вуликові роботи: чистять комірки стільників, обігрівають роз плід, годують личинок, готуючи їм кашку та виділяючи мо лочко. Потім у вулику вони виготовляють мед з нектару, бу дують стільники, вентилюють і охороняють гніздо. Молоді бджоли, починаючи з 5—7-го дня життя, здійснюють нетри валі вильоти опівдні. У сприятливі погожі дні дружно круж ляють перед вуликом і навколо нього, починаючи привчатись до орієнтування в просторі. Поступово у них виробляється рефлекс на місце, куди вони потім безпомилково повертаю ться. Тому не можна переставляти вулики з бджолами на території пасіки або перевозити їх на близьку відстань (до З км). Перевозять бджіл звичайно за 4 км і далі. На новому місці вони знову почнуть орієнтувальні вильоти. Виняткову роль в орієнтуванні відіграють органи зору. На голові розміщена пара складних (фасеточних) і троє простих очей. Основне зорове відчуття сприймається за допомогою фасеточних очей. Бджоли чітко розрізняють синій, жовтий, зелений, білий кольори та ультрафіолетові промені. Постійний орієнтир для льотної роботи — сонце, навіть закрите хма рами. На пасіці та трасі польоту блуканню перешкоджають кущі й дерева, особливості рельєфу та самі вулики.
