Настає осінь. Поступово
скорочується світловий день, холоднішає. У повітрі пливуть павутинки золотого
«бабиного літа». Над заростями вічнозеленого вересу стоїть медвяно-терпкий
аромат. Над вересовим килимом невпинно гудуть бджоли: вони збирають із квітів
золоту данину. Ще квітують пізні медо-
\
носи: шандра, серпуха, чебрець,
осот польовий... Нектар осінніх медодаїв придатний для створення зимового
запасу меду. Він може забезпечити повноцінну зимівлю бджолиних сімей, що
значно краще,
і ніж
зимівля на цукровому сиропі.
Верес звичайний
Цей невеликий, низькорослий, багаторічний
вічнозелений
', кущик
заввишки до 100 см ще
і
називають вереснем, вереском,
І менчиромабопідбруснични-
і ком. Верхівки численних гіло-
I чок покриті дрібними лілови-
' ми або зрідка білими
квітка-
| ми. Він
квітує від липня аж до
\ кінця жовтня. Тривалість
цвітіння становить 21 -28 днів.
Зростає верес на піщаних, дерново-пщзолистих ґрунтах у
І зріджених лісах, на вирубках, узліссях.
Медопродуктивність j одного гектара його
суцільних заростей становить 100-200 кг.
Крім нектару, бджоли збирають з вересу багато меду.
Вересовий
мед буває червоного, бурого або жовтого кольору.
