БОРОТЬБА З ХВОРОБАМИ ТА ШКІДНИКАМИ БДЖІЛ. Загальні відомості про хвороби бджіл. Уражуються хворо бами всі особини бджолиних сімей — матки, трутні, робочі бджоли та розплід. Хворіють вони протягом усього року, проте у різні сезони неоднаково. При захворюваннях знижується активність бджіл, скорочується тривалість їх життя, відмічається значна заги бель окремих особин або навіть цілих сімей чи пасік. Хворі сім'ї малопродуктивні і часто збиткові. Найбільших збитків пасікам завдають заразні хвороби, які ділять на інфекційні та інвазійні. Інфекційні хвороби спри чинюють мікроби, віруси і гриби, а інвазійні — найпростіші, комахи, кліщі, гельмінти. Серед заразних найпоширеніші но зематоз, вароатоз, браульоз, європейський гнилець, американ ський гнилець. Збудники заразних хвороб швидко розмежу ються, можуть передаватися від хворих до здорових і спричинювати захворювання одночасно значної кількості бджо линих сімей на великих територіях. При виявленні аспергільозу на пасіках необхідно дотри мувати правил особистої гігієни для запобігання уражен ню, оскільки це захворювання спільне для людей, тварин і бджіл. Порушення умов годівлі, розведення та утримання бджо линих сімей призводить до виникнення незаразних хвороб. Отруєння пестицидами, паддю, нектаром, пилком і недостатця кількість меду'та пилку — найпоширеніші незаразні хво роби, зумовлені недоброякісними кормами або недостатньою їх кількістю. Застуджений і завмерлий розплід — незаразні хвороби, пов'язані з порушенням умов утримання та розведення бджіл, теж часто реєструються на пасіках. Понад тридцять збудників захворювань і шкідників бджіл завдають збитків пасікам. Потенціальні щорічні втрати мо жуть досягти 2 млрд. карбованців. Для утримання здорових, високопродуктивних пасік необ хідно дотримувати запобіжних та профілактичних заходів. Охорона пасік від занесення збудників хвороб. Для запо бігання занесенню збудників хвороб формують та поповнюють пасіки лише здоровими бджолиними сім'ями і матками з бла гополучних господарств. Для виявлення захворювань ветери нарні спеціалісти проводять суцільні діагностичні досліджен: ня. Результати обстеження заносять у ветеринарно-санітарний паспорт, який повинен бути на кожній пасіці. Для перевезен ня бджолиних сімей, маток і продуктів бджільництва вида ють ветеринарне свідоцтво. Закуплені бджолині сім'ї утримують протягом місяця на окремому точку і перевіряють на наявність захворювань. При передачі з однієї пасіки на іншу вуликів, рамок їх поперед ньо очищають і знезаражують. Намагаються не збирати рої невідомого походження. На територію пасіки не допускають сторонніх осіб. Працівникам, які обслуговують здорові па сіки, заборонено відвідувати неблагополучні. Благополучні пасіки розміщують у місцях, вільних від ка рантинних захворювань (американський гнилець, європейсь кий гнилець, парагнилець, мішечкуватий розплід, хронічний параліч, акарапідоз), і не ближче як за 5—7 км від небла-гополучних, якщо немає достовірних відомостей про їх епі зоотичний стан. Пасічні точки обладнують на сухих, захище них від вітрів місцях, багатих медоносами, не ближче 1 км від тваринницьких приміщень, воско-вощинних підприємств, кондитерських фабрик і хімічних заводів, обгороджують і об саджують деревами та кущами. Профілактичні заходи. Стійкість бджолиних сімей, проти хвороб залежить від породи бджіл. Найстійкіші проти захво рювань у природних умовах є місцеві бджоли (українські, се-редньоросійські, карпатські), а найсприйнятливі — сірі гірські кавказькі та італійські. Помісні бджоли мають проміжну стійкість проти хвороб між вихідними породами. Переваги місцевих бджіл пов'язані з кращим пристосуван ням до кліматичних і медозбірних умов та до місцевих рас збудників хвороб, виробленим у результаті тривалого природ ного та штучного відбору. Важливу роль у профілактиці захворювань відіграє сила сім'ї. Слабкі сім'ї найчастіше уражуються хворобами, а силь ні хворіють значно менше. З метою профілактики захворювань на пасіках необхідно формувати сильні сім'ї, які на початку зимівлі повинні мати не менше 9—10 вуличок бджіл, а в кінці зимівлі —8—9 вуличок. Велике значення для запобігання втратам від хвороб має вік бджіл і маток. Зараженість сімей хворобами із старими матками і бджолами вища, ніж з молодими. Молодих маток бажано одержувати від найбільш стійких проти хвороб бджо линих сімей. На пасіках постійно дбають про нарощення мо лодих бджіл у такій кількості, щоб сім'ї були сильними. При підозрінні або наявності у зимових кормах паді та отрутохімікатів мед видаляють з гнізд і замінюють цукровим сиропом тоді, коли бджоли ще активні і можуть переробити та запечатати сироп. Перед занесенням бджіл у зимівник його очищають, білять 10—20 %-ною суспензією свіжогашеного вапна та добре про вітрюють. Весною після обльоту оглядають сім'ї, переселяють у чис ті, знезаражені вулики, скорочують і утеплюють гнізда. Ву лики знезаражують гарячим (50—70 °С) 5%-ним розчином зольного лугу чи кальцинованої соди або 2 %-ним розчином їдкого натру. Знезаражують також запасні стільники, рамки, заставні дошки, стельові дошки, роздільні решітки, годівниці, напувалки, медогонки та інший інвентар, а також сотосхо вища, складські і підсобні приміщення. Трупи бджіл та сміт тя збирають і спалюють. Знезараження проводять не менше разу на рік на спеці альних майданчиках, поряд з якими обладнують яму для ви користаних дезрозчинів, брудної води з умивальника тощо. Яму закривають кришкою. Під час огляду після весняного обльоту від 10—15 % бджо линих сімей відбирають зразки загиблих бджіл і доставля ють у ветеринарну лабораторію для дослідження. Місця зберігання продуктів бджільництва повинні бути недоступними для бджіл. Вощину і віск зберігають окремо. При роботі з бджолиними сім'ями пасічники дотримують правил особистої гігієни. На пасіці потрібно мати умиваль ник, таз, відро з кришкою, мило, рушники і по два халати на кожного пасічника. До і після роботи у вулику обов'язково миють руки з милом, а інструменти знезаражують кип'я тінням.
