Нуклеуси — це неве ликі сім'ї бджіл для утримання молодих та запасних маток на період їх парування з трутнями. Залежно від спеціалізації пасік використовують різні типи нуклеусних вуликів, розмір рамки в яких може змінюватись від стандартної гніздової до 1/16 стандартної рамки.
Нуклеуси на гніздову рамку формують у звичайних вуликах з двох рамок печатного розплоду та однієї з кормом і бджолами. Якщо бджоли не досить щільно обсі дають рамки з розплодом, на них струшують бджіл ще з 1 — 2 рамок. Рамки з розплодом і кормом беруть від сильних здо рових сімей. Як правило, нуклеуси розміщують у вуликах-ле-жаках збоку від основної сім'ї за тимчасовою щільною пере городкою. У багатокорпусних вуликах нуклеуси формують в окремому корпусі, поставленому зверху гнізда, відділеному від нього діафрагмою і розвернутому льотком в протилежний бік від льотка основної сім'ї. Такі нуклеуси легко сформувати і ліквідувати, перетворивши у звичайні сім'ї. Проте на спеці алізованих матковивідних пасіках їх використовувати недо цільно, оскільки вони мають великий об'єм гнізда, для їх фор мування потрібно багато бджіл, розплоду і кормів. Тому на матковивідних пасіках користуються нуклеусами на зменшену рамку.
Нуклеуси на зменшену рамку, що має роз
мір 1/2 багатокорпусного вулика, 1/4, 1/6, 1/8 або 1/16 стан дартної гніздової рамки, розміщують в нуклеусному вулику, його місткість від 1 до 12 маткомісць, кожне з яких може мати 2—3 рамочки відповідного розміру. Найкраще користу ватись чотиримісними нуклеусними вуликами, які мають по льотку в кожній стінці. Формування нуклеусів на зменшену рамку починають з підготовки нуклеусних вуликів, в яких глухі перегородки між нуклеусами, стельові дощечки, дно, го дівниці не повинні мати щілин для проникнення бджіл. Льот кові і вентиляційні отвори обладнують зручними і надійними засувками. Дашки ставлять на петлі! і шнури, а з внутрішньо го боку їх утеплюють. До дня заселення нуклеусів готують цукровий сироп 65-процентної концентрації і виділяють моло дих осиротілих бджіл. Для підготовки останніх за 1—2 доби до заселення нуклеусів ,на пасіці одержують потрібну кіль кість сильних збірних безматкових сімей. Попередньо в льот ний період дня у вуликах-лежаках по боках розміщують по кормовій рамці. Потім з бджолиних сімей пасіки переносять у підготовлені вулики по 2—3 рамки печатного розплоду з бджолами і струшують 1—2 рамки молодих бджіл. В кожно му вулику буде 18 рамок розплоду і додатково струшено 10—15 рамок бджіл. Вулики розміщують в тіні, відкривають всі льотки і замість стельових дощок ставлять вентиляційну сітку.
На другий день до початку льоту з половини рамок з нопо-створеної безматкової сім'ї в переносний ящик струшують бджіл так, щоб розплід не застудився. Через кілька днів знову беруть бджіл для заселення нуклеусів. З однієї збірної сім'ї протягом тижня можна заселити 60—80 маткомісць на 1/4 стандартної рамки.
Для заселення нуклеусів можна привозити бджіл з іншої пасіки або ж в погожий льотний день натрусити з рамок силь них сімей своєї пасіки. Бджіл для заселення нуклеусів беруть тільки від здорових сімей.
Заселяють бджіл так. До підготовлених нуклеусних вули ків, у годівницю і один стільник яких попередньо заливають цукровий сироп, а також відкривають вентиляційні отвори і закривають решіткою льотки, підносять ящик з бджолами і рамку з неплідними матками. В нуклеуси при їх заселенні краще саджати неплідних маток, що дає змогу вибраковува ти дефектних. Щоб бджоли під час заселення не розлітались, їх збризкують водою. Потім відкривають нуклеусний вулик і всі стельові дошки, з кожного нуклеуса виймають по одній пустій рамочці, насипають бджіл, дають матку і закривають стелинами. Заселені нуклеусні вулики ставлять в тінь або про холодне приміщення, де їх витримують три доби. За цей про міжок часу готують територію, на якій розташовують нукле усні вулики на віддалі 3—4 м один від одного. Найкраще їх розміщувати серед невисоких дерев і чагарників. Це сприятиме зменшенню втрат неплідних маток. Увечері, через три доби після заселення, нуклеуси ставлять на кілочки так, щоб було зручно працювати, і відкривають льоткові засувки. У бага-тонуклеусних вуликах слід відкривати льотки не одночасно, а по одному з протилежних боків з інтервалом у півгодини. Це запобігає з'єднанню сімей через льотки, ослабленню од них і непомірному посиленню інших.
Догляд за нуклеусами. На наступний день уранці перевіряють всі нуклеуси на наявність маток і кіль кість бджіл. Кожну матку потрібно знайти серед бджіл і переконатись, що вона повноцінна. Маток з дефектами зни щують і підсаджують інших.
Перевіряти нуклеуси з неплідними матками потрібно обе режно, щоб не перешкодити їх орієнтовним, а потім і шлюб ним вильотам. Оскільки частина маток під час польотів на парування губляться, нуклеуси з неплідними матками потріб но періодично оглядати, найкраще до 10-ї і після 17-ї го дини.
При сприятливій погоді на 12—15-й день більшість маток починають відкладати яйця, а тих, що не відкладають, по трібно замінити на молодих або поставити зрілі маточники. При цьому прийом маток, які вийшли з маточників, значно вищий, ніж при безпосередній підсадці молодих маток.
Пропускна здатність нуклеусів — це кількість плідних маток, одержаних з однієї сім'ї. Вона залежить від погодних умов, тривалості використання нуклеусів, місця роз ташування і типу нуклеусних вуликів, кількості в них матко місць тощо. За даними досліджень В. П. Пилипенка (1978), в Закарпатському бджолорозпліднику з нуклеусів на 1/4 стан
дартної рамки виходило в середньому за сезон 4 плідні матки, на 1/6 — 2,9 і на 1/16 — 2,7 матки.
На матковивідній пасіці ведуть журнал огляду нуклеусно
го парку. Оскільки не всі нуклеуси перебувають в однаковому
стані, при заповненні журналу користуються такими умовни
ми позначеннями: 0 — маточники—матка неплідна, -\
матка_з шлейфом, +) — матка плідна, нуклеус без мат-
ки, 1 + 1—матка в кліточці, <—відібрана плідна матка,
б — бджоли б'ють матку, г — нуклеус без корму, з — нукле
ус, заселений повторно, +, — матка з дефектом, в — матка
випущена, О — нуклеус порожній. Будь-який знак у колі вка
зує, що у нуклеусі мало бджіл і його потрібно підсилити.
Форма ведення нуклеусного журналу наведена в таблиці 3.
Можна вводити й інші умовні позначення.
Оцінка маток. Молодих маток бонітують за комплексом господарсько корисних ознак, основною з яких є жива маса. На основі візуального визначення величини маток ділять на п'ять груп: дуже великі, великі, середні, нижчесередні і дріб ні. Дрібних і нижчесередніх вибраковують, а залишають ве ликих, дуже великих і зрідка середніх. Основні вимоги до бджолиних маток згідно з ГОСТ 23 127—78 «Бджолина мат ка» наведено в таблиці 4.
Матка повинна мати велике, округле по боках, поступово звужене черевце, рівномірне забарвлення і великі груди. Ко ротку з тупим черевцем, нерівномірно забарвлену і з сильно загостреним черевцем матку вибраковують.
Якість плідної матки оцінюють за ступенем відкладання яєць. Високоплідні матки відкладають яйця без пропусків, розміщують їх у центрі денця комірки в одному й тому ж напрямку. Печатний розплід у таких маток суцільний. Маток, що дають неякісний розплід, вибраковують.
Мічення маток. Чистопородним маткам обов'язково ставлять на грудному щитку кольорову мітку, що полегшує їх знаходження в сім'ях і допомагає проводити тиху заміну маток, а також розрізняти їх за походженням і віком. Для мічення використовують кольорові емальові фарби або спе ціально виготовлені мітки з фольги, пластмаси. Фарбу нано сять за допомогою пензлика діаметром 1 —1,5 мм так, щоб не забруднити інші частини тіла матки і щоб мітка була не більшою 2 мм в діаметрі.
Фіксують маток спеціально виготовленим ковпачком із кар тонного кружечка діаметром 50 мм і висотою 4 мм, з одного боку якого натягнуті нитки у вигляді сітки розміром 3X8 мм. Матку обережно накривають ковпачком, притискують до стіль ника і швидко наносять фарбу.
Досвідчені пасічники не користуються ковпачком, а обе режно фіксують матку великим і вказівним пальцями однієї руки, другою наносять мітку.
Підсаджування маток у бджолині сім'ї. Найбільше яєць відкладають матки в перші два роки життя. Тому своєчасна заміна їх має велике значення для підвищення продуктивності сімей.
Успішній підсадці маток сприяє тепла тиха погода, в яку спостерігається принесення нектару бджолами у вулики. Краще підсаджувати маток увечері, коли бджоли менш активні. Охоче бджоли приймають маток весною. Пізні ше, перед головним медозбором, коли сім'ї перебувають у ройовому стані, підсадити матку особливо важко. Найлегше це зробити у період головного медозбору. Добре приймають маток молоді бджоли. Сім'ї, що мають відкритий розплід, приймають добре плідну матку і погано неплідну. З подовжен ням періоду перебування сім'ї без матки її підсадження ускладнюється. Оптимальним вважають підсадження матки через 3—6 год після осиротіння сім'ї.
Підсаджування матки за допомогою сіт частого ковпачка полягає в накриванні її на стільнику, де бджоли тільки що вийшли, а печатний розплід на ви ході і є порожні комірки та з кормом. Якщо в сім'ї, куди підсаджують матку, немає розплоду, його беруть з іншої сім'ї. Ковпачок вдавлюють в стільник так, щоб старі бджоли не могли зайти під нього. Через три доби матку, яка почне від кладати яйця і буде прийнята бджолами, випускають. Іноді це роблять самі бджоли.
akadem8.at.ua
monster
