ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ. Американський гнилець — інфекційна хвороба бджолиних сімей, яка викликає їх ослаблення та загибель внаслідок ура ження запечатаних бджолиних личинок. Збудник (бацила ларве) — рухливий спороутворюючий мікроб, який має форму палички розміром 2—5x0,5—0,8 мкм, розташовується у вигляді ланцюжка, грампозитивний. Спори овальні, розміром 1,2—1,8x0,6—0,7 мкм. Вони кілька років можуть зберігати життєздатність у засохлих личинках і про дуктах бджільництва. В бджолиних сім'ях збудник переносять бджоли, кліщі ва роа, воскова міль та інші паразити й шкідники бджіл. Здорові личинки уражуються при поїданні забрудненого збудником корму, одержаного від бджіл-годувальниць. На пасіці від сі м'ї до сім'ї збудник передається при бджолиних крадіжках, згодовуванні меду від хворих сімей, переставлянні стільників, використанні непродезинфікованого інвентаря та недотриманні пасічником правил особистої гігієни. З неблагополучно! пасіки на здорову збудник заноситься в основному із придбаними хворими сім'ями, пакетами, роями, а також продуктами бджільництва (медом, вощиною, обніжжям) та пасічницьким інвентарем. Ознаки хвороби в пасічних умовах виявляють при огляді розплоду. На стільниках серед одновікового розплоду е порожні комірки, комірки з яйцями, з гнилими личинками або висохлими трупами. Такий розплід називають строкатим. Строкатість розплоду буває також при європейському гнильці, мішечкуватому розплоді та інших хворобах, а тому ця озна ка може бути лише допоміжною при постановці діагнозу. Кришечки над загиблими личинками темнішають, розрива ються і опускаються в комірки. Хворі личинки слабопружні, втрачають перламутрово-білий блиск, характерний для здоро вих личинок. Вони спочатку сіріють, а потім колір стає світло коричневим і нарешті — темно-коричневим. Загиблі личинки лежать на нижній стінці комірки, витяг нувшись на всю її висоту, перетворюються в гнильну, клейку масу. При доторкуванні голкою або загостреним сірником від них тягнеться тонка нитка довжиною до 10—15 см. Гнильна маса личинок має запах столярного клею. Згодом розкладений труп личинки в комірці висихає, стає твердою темно-коричневою кірочкою, яка приклеюється до стінок комірки і важко видаляється. Для підтвердження діагнозу у ветеринарну лабораторію направ іяють шматочки стільника з ураженими личинками роз міром Юх 15 см. Заходи боротьби. На пасіці проводять карантинні заходи. Хворі сім'ї переселяють у нові або знезаражені вули ки на продезинфіковані стільники або рамки з вощиною. Бджіл струшують на лист паперу, розстелений перед льотком порожнього вулика і спрямовують димом у льоток. При наяв ності великої кількості здорового розплоду після перенесення його вирощують у спеціально залишених одній або двох бджо линих сім'ях-ізоляторах, звідки забирають стільники без роз плоду. На льотки сімей-ізоляторів ставлять густу сітку. Маток у цих сім'ях замінюють здоровими, бджолам дають воду і лікувальний сироп. Через 10—15 днів молодих бджіл переселяють так, як описано вище. Хворим сім'ям дають лікувальний корм, який готують з цукрового сиропу (одна частина цукру на одну частину води) з додаванням на кожний літр одного із таких лікувальних пре паратів: 1—2 г норсульфазолу натрію, 2 г сульфантролу, 500 тис. од. біоміцину, стрептоміцину, 400 тис. од. неоміцину, тетрацикліну, окситетрацикліну, еритроміцину, мономіцину, канаміиину, 350 тис. од. метициліну. Спочатку готують водний розчин лікувального препарату. Для цього необхідну кількість препарату розчиняють в 100 мл теплої (38—40 °С) перевареної води і старанно розмішують, потім одержаний розчин змішують з 1 л теплого цукрового сиропу і в кінці дня дають бджолам у чистих годівницях з розрахунку 100—150 мл на вуличку. Повторно лікувальний корм сім'ї згодовують через 6 днів, якщо використовують окситетрациклін і хлортетрациклін; через 5 — при використанні тетрацикліну; через 5—7 — коли згодовують еритроміцин, нео міцин, норсульфазол натрію; через 4 — якщо дають стрепто міцин; через 3 — при лікуванні канаміцином і через 2—3 дні — мономіцином. Даванку лікувального корму повторюють до повного видужання сімей. В разі рецидиву хвороби застосо вуваний препарат замінюють іншим. На неблагополучній пасіці проводять дезинфекцію. Вули ки, їх підставки, рамки та інші дерев'яні предмети від хворих сімей старанно очищають і обпалюють полум'ям паяльної лампи до рівномірного побуріння або обробляють розчином, який містить 10 % перекису водню і 3 % мурашиної або оц тової кислоти з розрахунку 1 л на 1 м2 (12-рамковий вулик) триразово з годинним інтервалом. Через 1 год після третьої обробки вуликами можна користуватись. Для обробок вико ристовують теплий (ЗО—40 °С) лужний розчин формаліну (5 % формальдегіду і 5 % їдкого латру) з розрахунку 0,5 л на 1 м2 дворазово з годинним інтервалом. Через 5 год після об робки вулик промивають водою і використовують. Рамки, роздільні решітки (без механічного очищення) ки п'ятять в 2 %-ному розчині їдкого натру або в 4 %-ному каус тифікованої содо-поташної суміші 15 хв. Порожні стільники без кірочок загиблих личинок дезин фікують зрошенням з гідропульта або машин ЛСД, ДУК з обох боків до повного заповнення комірок розчином, який міс тить 3 % перекису водню і 3 % мурашиної (або оцтової) кис лоти або 5%-ним розчином однохлористого йоду. Експозиція після зрошення — 24 год. Дезрозчин з комірок витрушують, стільники промивають водою і висушують. Полотнинки та наволочки утеплювальних подушок кип'я тять в 3%-му розчині кальцинованої соди або зольного лугу ЗО хв; в 1 %-ному розчині їдкого натру або в 3 %-ному роз чині каустифікованої содо-поташної суміші — 15 хв. Халати, рушники, лицеві сітки занурюють у 2 %-ний розчин перекису водню на 3 год; у 10 %-ний розчин формаліну або 4 %-ний розчин параформу — на 4; в 1 %-ний розчин активного хлор аміну — на 2 год. Після дезинфекції спецодяг прополіскують у воді й просушують. Металевий дрібний інвентар пропалюють на вогні або за нурюють в 3 %-ний розчин перекису водню на І год чи ки п'ятять 30 хв в 3 %-ному розчині кальцинованої соди або 15 хв у 0,5 %-ному розчині каустифікованої содо-поташної суміші. Медогонки після відкачування меду промивають водою, а потім обробляють гарячим (50—55 °С) лужним розчином фор маліну, який містить 5 % формальдегіду і 5 % їдкого натру з розрахунку 1 л на 1 м2 внутрішньої й зовнішньої поверхні медогонки. Через 5 год після дезинфекції медогонку проми вають водою і просушують на сонці. Мед, одержаний від хворих бджолиних сімей, зберігають в закритому посуді і використовують для харчування людей, а віск —для технічних цілей. Якщо необхідно виготовити з нього вощину, знезаражують в автоклаві при 127 °С протя гом 2 год. Карантин з пасіки знімають через рік після ліквідації хво роби при умові проведення заключної дезинфекції вуликів, пасічницького інвентаря та обладнання, приміщень і терито рії пасіки. Європейський гнилець — хвороба, яка спричинює масову загибель та гниття личинок молодого віку, а іноді й запеча таного розплоду. Збудники хвороби — мелісокок плютон, бацила альвей, стрептокок апіс. Інфекція проявляється в травні — червні піс ля похолодань при недостатній кількості корму і поганому утепленні, найчастіше в слабких сім'ях. Джерело інфекції, шляхи занесення і поширення ті ж, що й при американсько му гнильці. Ознаки хвороби. Уражені личинки 3—4-денного ві ку змінюють свою округлу форму на сплюснуту внаслідок втрати тілом тургору. Хворі личинки стають спочатку сірими, а потім жовтими. В комірках личинки при передсмертних су дорогах можуть згинатись у вигляді кільця або скручуватись та витягуватись вздовж нижньої стінки комірки на різній від далі від дна до краю. Гнильна маса відкритих личинок згодом підсихає, набуває кислого запаху, перетворюючись в темно-коричневі кірочки, які легко відокремлюються від стінок комірок. Личинки, які загинули в запечатаних комірках, за зовніш німи ознаками нагадують личинок, загиблих від ураження американським гнильцем, мають гнильний запах. Кришечки запечатаних комірок потемнілі, розірвані. Діагноз на європейський гнилець ставлять на основі зов нішніх ознак хвороби і виявлення хоча б одного із зазначених вище мікроорганізмів при бактеріологічному дослідженні у ветеринарній лабораторії, куди направляють шматочки стіль ників розміром 10X15 см з ураженим розплодом. Заходи боротьби такі ж, як і при американському гнильці. Крім того, гніздо хворих сімей скорочують, звільня ють їх від порожніх стільників, зайвих стільників з медом, об'єднують по 2—3 слабкі хворі сім'ї в одну, маток заміню ють, гнізда утеплюють. Дезинфекцію проводять так, як і при американському гнильці, за винятком стільників, які знезаражують розчином, що містить 2 % перекису водню і 1 % мурашиної (чи оцтової) кислоти, або 5 %-ним розчином однохлористого йоду. Експо зиція — 24 год. Після цього стільники промивають водою і просушують. Стільники дезинфікують також параформаліно вим способом у камері ОППК при витрачанні 250 мл форма ліну (40 %-ного) на 1 м3 камери, підтримуючи протягом 1 год температуру 50—55 °С і відносну вологість 80—100 %. Мішечкуватий розплід — хвороба, спричинювана фільтрів ним вірусом. Уражуються личинки старшого віку (8—9 днів). Шляхи поширення такі ж, як і при гнильцєвих хворобах.Ознаки хвороби. Стільники з ураженим розплодом мають строкатий вигляд. Уражені личинки втрачають перла мутрово-білий і набувають грязного жовтуватого кольору, ін тенсивність якого пізніше посилюється. Трупи личинок без запаху, лежать витягнутими вздовж ниж ніх стінок комірок. Характерним є піднятість головок загиблих личинок. Личинка, витягнута з комірки, має вигляд мішечка. Заходи боротьби такі ж, як і при європейському гнильці, крім лікувальних. Хронічний параліч викликає масову загибель дорослих бджіл у період медозбору. Спричинює його фільтрівний вірус. Розвитку хвороби сприяють різка зміна холодної і дощової погоди на жарку, перегрівання гнізд і нестача білкового кор му. Проявляється з травня по вересень. Ознаки хвороби. На початку захворювання бджоли збуджені, що проявляється в стрімкому русі вперед, крутінні на місці, посиленні шуму. Пізніше бджоли слабо реагують на зовнішні подразники, не можуть літати, рухаються повільно. У них спостерігають тремтіння ніжок, розставлених крил, су дорожне тремтіння тіла, порушення координації рухів. В уражених бджіл збільшується черевце, деякі втрачають волоски, чорніють, стають маслянистими і блищать. Бджоли збираються по 10—20 на прилітних дошках та в інших місцях і сидять нерухомо протягом тривалого часу. Заходи боротьби. При виявленні хронічного пара лічу проводять дезинфєкиію вуликів, стільників, інвентаря так, як і при європейському гнильні. Крім того, ліквідують прични перегріву гнізд у хворих сім'ях, замінюють маток на плідних, одержаних від здорових сімей. Хворих і мертвих бджіл збирають й спалюють. Для підвищення стійкості і профілактики хвороби бджоли ні сім'ї обробляють ферментом єндонуклеазою, що випуска ється у флаконах. Розчин препарату готують перед обробкою. Для цього вміст флакона розчиняють в 1 л води і для активізації фер менту в розчин додають 1 г хлористого магнію. Обробляють бджіл весною, вранці або ввечері обприскувачем «Росинка» при температурі повітря не нижче +14 °С. Бджіл кожної ву лички обробляють протягом 2—3 сєк, витрачаючи 40—50 мл розчину ендонуклеази на сім'ю. Проводять 6—8 обробок з інтервалом 10 днів. Септицемія спричинюється бактерією апісептікус і супро водиться масовою загибеллю дорослих бджіл. Ознаки хвороби найчастіше проявляються весною, рідше — влітку та восени. Хворі бджоли не їдять, слабнуть, не можуть літати, розлазяться по стінках і дну вулика, ви повзають назовні й гинуть. У хворих гемолімфа має білий колір і нагадує молоко. Це легко виявити, якщо у бджоли відокремити голову й придавити пальцями груди до появи краплі гемолімфи.У загиблих бджіл грудна мускулатура набуває спочатку сірого, а потім коричневого і чорного кольору. Члени тіла бджіл зв'язані надто слабо, внаслідок чого доторкування до трупа викликає його розпад. Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагопо лучною і проводять такі ж заходи, як і при європейському гнильці, крім лікувальних. Хворим і підозрюваним у захворюванні сім'ям дають ліку вальний корм (на 1 л цукрового сиропу — по 300 тис. од. тет рацикліну або біоміцину). Препарат розчиняють в 30—50 мл теплої (38—40 °С) води і змішують з сиропом. Після старан ного перемішуваня лікувальний корм дають в чистих годів ницях по 100—150 мл на вуличку бджіл тричі з інтервалом 5—7 діб. Обмеження знімають через рік після ліквідації хвороби й проведення заключної дезинфекції. Сальмонельоз, гафніоз і колібактеріоз' супроводжуються проносом й призводять до масової загибелі бджіл переважно наприкінці зими та весною. Ознаки хвороби. У хворих бджіл збільшене черев це, вони малорухливі, не можуть літати, опроношуються, іно ді настає параліч ніг і крил. При гострій формі гине 50— 60 % бджіл. Весняний обліт недружний, стільники, рамки, ву лики забруднені екскрементами. При обльоті бджоли виділя ють рідкі, з неприємним запахом, темно-бурі фекалії. Кишеч ник здутий, грязно-сірого кольору. Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагопо лучною і проводять ті самі заходи, що й при європейському гнильці, крім лікувальних. Хворі сім'ї лікують левоміцетином та неоміцином, для чо го додають 200 тис. од. і 0,2 г відповідно кожного антибіотика на 1 л цукрового сиропу. Спочатку кожний препарат окремо розчиняють в 150 мл прокип'яченої й охолодженої до 25 °С води, а потім змішують з цукровим сиропом. Лікувальну під годівлю сімей проводять тричі з інтервалом 3 дні. Оздоровленою пасіку вважають за тих же умов, що й при інших інфекційних захворюваннях Аскосфероз (вапняний розплід) спричинюється грибком ас косфера апіс, який уражає частіше трутневі, а рідше бджолині й маткові личинки. Ознаки хвороби. Головний кінець хворих личинок покривається білим нальотом, який зрідка можна виявити також над кришечками комірок. Трупи личинок при висиханні твердіють і набувають вигляду грудочок вапна. Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагопо лучною і на ній проводять обмежувальні заходи, як і при ін ших заразних хворобах. Хворі сім'ї переселяють у знезаражені вулики на проде зинфіковані стільники або вощину, утримують в гніздах від повідно до їх сили, добре утеплюють. Маток замінюють на молодих, виведених на благополучних пасіках або від стій ких сімей власної пасіки.Лікування проводять ністатином. У ранньовесняний період кладуть над клубом 50—70 г канді (1 частина меду + 4 час тини цукрової пудри) або меду, що містить 100—110 тис. од. препарату із розрахунку на вуличку бджіл. Після очисних обльотів сім'ям згодовують ністатин з цукровим сиропом у тій же дозі на вуличку бджіл. Готують лікувальний корм так: розчиняють препарат у перевареній теплій воді (38—40°С), перемішують з сиропом і згодовують його тричі з інтервалом З—4 дні. Літом всі стільники тричі через 3—4 дні обприскують теплим 20 %-ним цукровим сиропом, витрачаючи на кожний стільник 20 мл сиропу, який містить 50 тис. од. препарату. Вулики, рамки й інший дерев'яний інвентар старанно очи щають і знезаражують одним із способів: розчином, який міс тить 10 % перекису водню та 0,5 % мурашиної кислоти двічі через 4 год; 10 %-ним розчином однохлористого йоду при екс позиції 5 год; розчином 15 %-ного формальдегіду і 5 %-ного їдкого натру при експозиції 6 год. Придатні стільники дезинфікують будь-яким дезрозчином: 10 %-ним перекису водню і 0,5 %-ним мурашиної кислоти (експозиція 4 год); 4 %-ним однохлористого йоду (експози ція 5 год), препаратом Глак (експозиція 2,5 год). Металевий інвентар і медогонки обробляють двічі з го динним інтервалом розчином, що містить 10 % формальдегі ду і 5 % їдкого натру при експозиції 6 год з моменту першого обприскування. Після закінчення вказаних експозицій вулики, стільники і інвентар промивають чистою водою, просушують, а потім ви користовують. Віск, одержаний на неблагополучних пасіках, знезаражу ють при температурі вище 120 °С протягом 2 год. Аспергільоз (кам'яний розплід) спричинюється плісеневи ми грибами аспергілюс флавус і аспергілюс нігер, які уражу ють бджолиний розплід і дорослих бджіл. Ознаки хвороби найчастіше виявляють весною. Хво рі дорослі бджоли неспокійні, швидко знесилюються, падають із стільників та стінок вулика, повзають по дну або вилазять з вулика і через 2—4 год після ураження гинуть. Якщо здави ти черевце хворої бджоли між пальцями, то відчувається за твердіння. Через кілька годин після загибелі бджоли черевце стає ще більш твердим, кам'янистим. При лежанні трупів у вуликах з надмірною вологістю збудник проростає на поверх ню хітину волохатістю у вигляді ворсинок. Хворі личинки набувають кремового кольору. Під впливом токсинів, які виділяють збудники, вони швидко гинуть і через кілька годин стають сухими, кам'янистими. Заходи боротьби. При сильному ураженні дорос лих бджіл і розплоду сім'ї знищують закурюванням сірчистим газом або заморюють ефіром чи формаліном. При незначному ураженні сімей їх переселяють в чистий, сухий і продезинфікований вулик, за винятком стільників з ураженим розплодом. Проводять підсилення слабких сімей,забезпечують достатньою кількістю корму, старанно утеплю ють гнізда. При роботі з хворими сім'ями на обличчя слід одягати во логу марлеву пов'язку, оскільки до захворювання сприйнят ливі люди.
