КВІТКОВИЙ ПИЛОК.Одним з нових продуктів бджільництва став квітковий пи лок. Заготівля його на пасіках має велике значення для ре гулювання білкового живлення бджіл, він корисний в дієтич ному харчуванні, при лікуванні та профілактиці цілого ряду хвороб. Реалізація квіткового пилку підвищує економічну ефек тивність галузі бджільництва. Так, у 1988 р. збір його на па сіках України збільшився порівняно з 1987 р. майже вдвічі, а вартість перевищила 1 млн. карбованців.
Одержання цього додаткового продукту базується на спря муванні невикористаної енергії бджолиних сімей в окремі пе ріоди сезону для збирання з рослин пилку понад власну по требу.Пилок, обніжжя, перга — це один і той же рослинний про дукт, але в різній стадії обробки бджолами від квіток до ко мірок у гнізді.
Квітковий пилок складається з дрібних зерен мікроскопіч них розмірів, які утворюються в спеціальних органах квіток — пиляках.
Без шкоди для рослин медоносні бджоли збирають пилок для живлення. Для них він єдине джерело білків, жирів, ві тамінів, мінеральних та інших речовин. Для зберігання неве ликого запасу цього корму в гнізді бджоли переробляють його у пергу, що являє собою масу пилкових зерен, складе них у комірки стільників і оброблених солодкими виділення ми з медового зобика та речовинами залоз. На відміну від свіжого пилку перга містить молочну кислоту, яка утворює ться корисними бактеріями в процесі бродіння. Тому пилок у такому стані багатший на поживні речовини, ніж при до зріванні в квітках.
Бджоли-збирачки, працюючи на квітках, складають пилок у спеціальних кошичках на третій парі ніг. У вигляді зліпле них грудочок його називають обніжжям. Це проміжний про дукт після збирання на рослинах до приготування перги, що містить добавки з бджолиного організму.
Складові частини і якість пилку. За хімічним складом пи лок належить до продуктів, що забезпечує організм всіма необхідними речовинами. В ньому містяться білки, вільні амінокислоти, вуглеводи, жири, органічні кислоти, ферменти, вітаміни, мінеральні та інші речовини. Вміст цукрів і кислот у перзі вищий, ніж у свіжому пилку до збирання з квіток. Під час формування обніжжя бджоли додають до нього нектар або мед із зобика та виділення залоз. Оболонка пилкових зерен складається з важкозасвоюваних вуглеводів, смолистих та інших речовин, за рахунок яких в організмі збираються неперетравлені рештки. їх більше нагромаджується при спо живанні пилку з самозапильних рослин. Поживна якість його з комахозапильних рослин вища.
За поживністю пилок з різних рослин ділять на три класи. До першого класу відносять пилок з верби, груші, конюшини білої й червоної, вересу, подорожника та інших видів, який забезпечує найбільшу тривалість життя і найкращий розвиток органів бджоли; до другого — з кульбаби, соняшника, клена явора, в'яза, тополі, бука, осоки, кукурудзи. Пилок третього класу бджоли збирають з берези, вільхи, граба, ліщини, осо ки, сосни, ялини, кедра, ялиці. Він малопоживний, збирає ться бджолами рідко.
Обніжжя з різних рослин. Збирання пилку і формування обніжжя залежить від видового складу рослин, що цвітуть. Найбільше його надходить у вулик з рослин родини айстро вих, розових, капустяних, бобових, губоцвітих, вербових, кле нових.
Ранньою весною, коли після зимівлі у бджіл проявляється підвищена потреба у поповненні запасів перги, важливими
пнлконосними рослинами є ліщина, вільха, верба козяча, різні кущові види верби, клени гостролистий і ясенелистий, а та кож різні трав янисті рослини: мати-й-мачуха, проліска, пшін ка, яснотки, фіалки, ряст тощо (табл. 22). Дещо пізніше за цвітають верба біла, ламка і попеляста, суцвіття яких виді ляють багато яскраво-жовтого пилку. Він дуже поживний, і бджоли посилено його заготовляють, внаслідок чого сім'ї ін тенсивно розвиваються.
Плодові насадження для бджільництва мають особливе значення. Якщо різні лісові рослини, які цвітуть перед ними, тільки усувають загрозу білкового голоду, то з вишні, яблуні та інших культур саду створюються запаси перги на довший період, що дає змогу використовувати пилковловлювачі навіть для заготівлі товарної продукції. Особливо продуктивні щодо пилку груша, слива і яблуня, а також горіхові насадження. Майже одночасно з плодовими культурами цвітуть кульбаба лікарська, клен-явір і дуб. їх квіти інтенсивно відвідують бджоли в періоди підвищеної потреби в пилку. Розташування пасік у лісах забезпечує і надалі збір пилку. Після цвітіння садів добре надходить пилок з малини, жовтої акації, кленататарського, жимолості, калини, глоду, шипшини, бархату амурського, птелеї трилистої, ожини.
Польові сільськогосподарські культури, крім медоносності, мають добру пилконосність. Найважливіші з них ріпак ози мий, еспарцет, конюшина червона і біла, гречка, фацелія, со няшник. Багато пилку приносять бджоли з огірків, гарбузів та інших культурних рослин, який використовують для осін нього нарощування сімей бджіл, а частину його заливають медом у стільниках на зимово-весняний період, коли почи нається виховання розплоду у новому сезоні.
Серед лісового і лучного різнотрав'я високу пилконосність мають- звіробій, цикорій, дивина, лядвенець, волошка і шав лія, буркун, подорожник, зніт, вероніка, синяк, гірчиця польо ва тощо. В окремих районах бджоли відвідують чоловічі су цвіття кукурудзи, тому її плантації мають пилконосне зна чення.
Кількість зібраного пилку та видове співвідношення об ніжжя в тій чи іншій місцевості залежить від поширення і площ рослин, які цвітуть, поживності корму і запасів пилку на 1 га тощо (табл. 23). З наявних запасів бджоли вибірково заготовляють пергу протягом сезону.
Установлено, що до складу обніжжя входить, як правило, пилок одного виду рослин. Обніжжя змішаного пилку ста новить від 0,1 до 3 %. Вилетівши з вулика, бджоли працюють переважно на одних і тих же рослинах. Інколи їх перелік буває настільки вузький, що у вулик надходить обніжжя майже однорідне. В деяких випадках можна зібрати пилко вловлювачами пилок спеціального призначення, наприклад, з гречки, в якому підвищений вміст вітаміну Р.
Хоча.склад обніжжя й однорідний, проте за походженням навіть у поряд розміщених сім'ях може різнитись. Це свід чить, що у бджіл може проявлятись вибірковість щодо пилку певних рослин.
Спостереження та спеціальні досліди показують, що між високою поживністю білкового корму певних видів рослин та посиленим збиранням його бджолами існує пряма залежність. Збирання пилку низької поживності спостерігається лише у випадках великої потреби в білковому кормі при відсутності вибору його, коли цвіте дуже обмежена кількість видів рослин.
У пасічних умовах визначити походження обніжжя можна за кольором з урахуванням строків цвітіння певних рослин. Точніше визначення проводять в лабораторії мікроскопічним аналізом пилкових зерен.
Збирання обніжжя проводять на пасіках з допомогою пил ковловлювачів. їх ставлять на шляху проходження бджіл у гнізда — зовні перед льотком або всередині вулика. Прони каючи через отвори в спеціальній решітці (діаметр 4,8— 5,0 мм), збирачки чіпляються обніжжям, частина якого зри вається з кошичків і падає в лоток. Відбирати все принесене бджолами обніжжя не слід, бо це їх корм.
Пилковловлювач навішують на передній стінці вулика з допомогою двох цвяхів так, щоб по його горизонтальній ос нові збирачки потрапляли у льоткову щілину. Для адаптації бджіл протягом перших двох-трьох днів решітку не викори стовують. Знімають її на період медозбору, коли сім'ї при носять понад 1,0—1,5 кг нектару за день, під час вильотів матки для парування з трутнями, лікування бджіл та обробки рослин отрутохімікатами.
Вибирати обніжжя з пилковловлювачів потрібно щодня. Найбільше ного збирається в лотках у першій половині дня, а тому збір продукції можна розпочинати з 15—16-ї год, не чекаючи закінчення льотної роботи сім'ї. Довше двох днів невибраинн пилок залишати не можна, бо він псується. Лотки після вибирання необхідно періодично протирати насухо.
Окремі сім'ї з різних причин дають лише 20—ЗО г обніж жя за день. У таких випадках пилковловлювачі з вуликів зні мають на певний період і навішують на інші. Кожна сім'я в середньому збирає близько 100 г, а в дні посиленої заго тівлі перги — до 200, а то й 400—500 г обніжжя. Це зумов люється сприятливою погодою під час масового цвітіння рос лин і підвищеною потребою бджіл у білковому кормі. Як тільки бджолині сім'ї протягом 3—5 днів створять у гнізді певний його запас, пилковловлювачі можна використовувати. Не рекомендується заготовляти обніжжя наприкінці літа, ко ли пилку мало і він потрібний для нарощування бджіл на зиму.
Обробка і зберігання обніжжя. Свіже обніжжя містить 20—30 % вологи, тому залишати в посуді після збирання його не можна. Обніжжя потрібно розстелити тонким шаром (близько 1 см) на чистому папері або тканині, очистити від механічних домішок, висушити або змішати з цукром чи медом.
При масовій заготівлі продукції, наприклад на бджільни цьких комплексах чи в міжгосподарських об'єднаннях, об ніжжя висушують за допомогою високопродуктивного облад нання. Одним з методів є активне вентилювання нагрітим повітрям. Для цього можна пристосовувати електрокалорифер з вентилятором, його ставлять у чистій підготовленій кімна ті пасічного будинку або в кочовому павільйоні. З протилеж ного від електрокалорифера боку обладнують етажерки, на стелажах яких у кілька ярусів насипають тонким (до 2 см) шаром обніжжя і в процесі сушіння перемішують його. На гріте повітря вентилятором поДається до етажерок, вбирає частину вологи й виходить через люк назовні. Ступінь нагрі вання його регулюють так, щоб температура становила близь ко 40 °С. Підвищення її понад 42 °С недопустиме, бо значно знижує якість продукції. У кімнаті, де обробляють обніжжя, інших робіт не виконують. Вікна завішують сітками, щоб не проникали бджоли та комахи-шкідники.
Залежно від погодних умов і вологості зібраного обніжжя, його висушують протягом 2—3 днів. Вміст вологи в обніжжі, ЯКР зберігають, не повинен перевищувати 8 % (воно не руй нується при розтиранні пальцями). Для висушування обніж жя можна пристосувати інше обладнання, наприклад теплову камеру, яку у весняно-літній період не використовують для боротьби з вароатозом. У польових умовах для зменшення вологості обніжжя до остаточної обробки на центральній базі його розкладають у провітрюваних кочових павільйонах, на етажерках, обтягнутих марлею, під накриттями. Обніжжя роз стелюють на иистій тканині чи папері тонким шаром і періо дично перемішують. На ніч пилок переносять у кімнати, бо він гігроскопічний і може вбирати вологу з повітря майже в такій кількості, скільки втрачає за день при підсушуванні. Потім продукцію досушують при температурі 40 °С. Пасічні підприємства і бджолоферми, які збирають і реалізують ба гато пилку, використовують для цього переобладнані інкуба торні установки, де також підтримують необхідний режим повітря.
Очищене й висушене обніжжя зсипають і зберігають у щіль но закритих скляних банках, поліетиленових мішках, тарі для меру. При зберіганні потрібно стежити за тим, щоб продук цію не псували шкідники — пергова міль, кліщі.
Невисушене обніжжя закладають на зберігання в суміші з цукром-піском. а ще краще — з порошкоподібним (пудрою), змішуючи їх порівну. Якщо обніжжя провітрювали протягом 1—2 днів, то кількість цукру відповідно зменшують (1:2). Добре перемішане з цукром пилкове обніжжя засипають не великими порціями в посудину і утрамбовують. Суміш у ви гляді густого тіста схожа на пергу. Зверху її посипають ша ром цукру (1 см), щільно закривають і залишають для збе рігання в прохолодному приміщенні при температурі 5—10 °С. У тістоподібному стані обніжжя добре зберігається при змі шуванні з медом (1 : 1). Таке обніжжя після збирання треба провітрити протягом 1—2 днів. Мед має бути зрілим, бажано в кристалізованому стані.
akadem8.at.ua
monster
