НЕЗАРАЗНІ ХВОРОБИ.
Хімічний токсикоз — отруєння бджіл отрутохімікатами, які застосовують для боротьби з шкідливими комахами, хворобами сільськогосподарських культур та бур'янами.
Ознаки отруєння проявляються раптово в один і той же день у більшості або в усіх сім'ях на пасіці під час обробок хімічними препаратами сільськогосподарських куль тур, розміщених у зоні льоту бджіл.
Перед вуликами, на прилітних дошках, а також у вулику та на території точка скупчуються мертві і вмираючі бджоли. Можуть гинути і матки, яких знаходять на дні вулика або біля нього. Серед бджіл знаходять і трупи личинок та лялечок, викинутих після отруєння з комірок стільників.
Отруєні бджоли хаотично повзають, перевертаються ніж ками догори, викидають хоботок, з якого витікає корм, часто опроношуються і в такому стані гинуть. Спостерігаються під вищена злобливість сімей, закупорка бджолами нижніх льот ків і підрамкового простору. Сила сімей значно зменшується. Внаслідок значного відходу бджіл у сім'ях личинки не одер жують потрібної кількості корму, в гнізді не підтримується належна температура для розвитку розплоду і останній може гинути.
Причини отруєнь встановлює комісія в складі представни ків місцевих Рад народних депутатів, державної ветеринарної служби, зоотехніка по бджільництву, спеціалістів по захисту рослин, пасічників та інших осіб. При цьому складають акт із зазначенням суми збитку і винних осіб, а також відбирають у скляний посуд і відправляють у ветлабораторію на експер тизу від кожної потерпілої сім'ї 500 свіжих трупів бджіл, 100 г меду та шматочок стільника з пергою розміром 15Х Х15 см.
Захист бджіл від отруєнь включає комплекс орга нізаційних, агротехнічних і спеціальних пасічницьких заходів. Серед організаційних важливе місце займають: планування робіт по хімічному захисту рослин; застосування пестицидів згідно із затвердженими правилами; розробка керівниками і спеціалістами господарств за 20 днів до обробки заходів по охороні бджіл від отруєнь і повідомлення пасічників за 3— 5 днів про початок робіт по захисту рослин.
Основним агротехнічним заходом є недопущення обробок ентомофільних культур у період цвітіння. Обпилювання сіль ськогосподарських культур з літаків проводять при швидкості вітру не більше 2 м/с, обприскування з літаків і наземними засобами — при швидкості вітру до 3 м/с та мінімальній ви соті.
У садах повинні бути однорідні насадження. Перед почат ком їх обробок скошують бур'яни, які цвітуть. Сади, лісопар ки і інші насадження бажано обробляти найменш небезпеч ним для бджіл способом — аерозольним. Необхідно ліквідува ти дикоростучі медоноси на полях злакових культур, буряків тощо. При цьому використовують малотоксичні отрути, пере важно в гранульованому вигляді, застосовують біологічні за соби захисту урожаю замість хімічних, а також відлякуючі бджіл препарати (карболова кислота, технічна камфора, крео зот, піридин).
Спеціальні пасічницькі заходи — це відвезення пасік на 5 км і більше від місця застосування пестицидів та ізоляція бджолиних сімей на період токсичної дії від 1 до 7 днів за допомогою кочової сітки (табл. 19).
При обробці рослин препаратами, строк ізоляції яких від мічено «+», бджолині сім'ї ізолюють на період обробки.
Якщо після обробки ентомофільних культур пестицидами буде хмарна погода з низькою температурою і підвищеною вологістю, строк ізоляції сімей у вуликах подовжують на один-два дні. Ізольовані бджолині сім'ї забезпечують кормом, водою, яку щоденно міняють. Вулики затіняють і знімають утеплення. Пізно ввечері льотки у вуликах відкривають, а рано вранні —закривають.
Для зменшення вильоту бджіл з вуликів при неможливос ті вивезти та ізолювати сім'ї повертають вулики на 180°, а також розкладають перед льотком сіно, солому, стружки чи гілки нетовстим шаром, так, щоб через них могли проникати бджоли.
У потерпілих бджолиних сім'ях скорочують і утеплюють гнізда, видаляють стільники із свіжим наприском і пергою та підгодовують бджіл протягом кількох днів цукровим сиропом.
Падевий токсикоз — отруєння бджіл і личинок падевим медом.
Ознаки отруєння найчастіше виявляють взимку або після очисних обльотів і рідше влітку. Взимку в бджоли них сім'ях відмічається підвищений шум. У бджіл внаслідок переповнення задньої кишки черевце збільшене, крила трем тять, спостерігається кволість, вони відриваються від клуба, падають на дно вулика, повзають по ньому або вилазять з вулика, падають на підлогу зимівника і гинуть. Залежно від кількості токсичних речовин у палевому меду бджоли більше або менше опроношуються. Бджолині сім'ї слабнуть, матки знижують або зовсім припиняють яйцекладку, часто гинуть. Іноді гинуть навіть цілі сім'ї.
В активний період життєдіяльності бджолиних сімей озна ки отруєння менш помітні. У хворих і щойно загиблих бджіл середня кишка набуває кавового, чорного або синювато-тем ного кольору, при витягуванні кишечника з черевця легко роз ривається.

Діагноз ставлять на основі характерних клінічних ознак, змін середньої кишки та дослідження меду на вміст падевих речовин, яке проводять за допомогою спиртової або вапняної реакції.
Заходи боротьби. Отруєнню легше запобігти. Для цього після головного медозбору перевіряють кормові запаси на наявність паді у ветлабораторії, куди надсилають близько 100 г меду від кожної сім'ї. При виявленні паді мед заміню ють цукровим сиропом, до якого додають 0,3 мл 70 %-ної оцтової кислоти з розрахунку на 1 кг цукру.
Взимку, після виявлення ознак отруєння, бджолам дають квітковий мед або цукровий сироп чи змочений водою цукор рафінад, а також воду з талого снігу, розміщуючи змочену нею вату чи марлю над зимовим клубом. При потеплінні ор ганізовують обліт бджіл, а потім сім'ї переселяють на скоро чені гнізда, утеплюють і підгодовують.
Застуджений розплід спричинюється різким зниженням температури в гнізді, внаслідок чого гинуть личинки і лялечки бджіл. Хвороба спостерігається найчастіше весною в слабких сім'ях з недостатньо утепленими гніздами, при втраті льотних бджіл від отруєння та з інших причин, які негативно впли вають на загальний стан бджолиної сім'ї.
Ознаки хвороби. Розплід гине суцільними ділянка ми найчастіше знизу і збоку від крайніх рамок гнізда. Трупи личинок темно-сірого, темно-бурого або чорного кольору без запаху чи із запахом сірководню.
Діагноз ставлять з урахуванням стану сім'ї, загаль ного виду, кольору загиблих личинок і лялечок, їх положення в комірках, а також стану кришечок комірок.
Заходи боротьби. З гнізд видаляють стільники з ураженим розплодом, скорочують гнізда, утеплюють, а при нестачі корму бджіл підгодовують.
Завмерлий розплід виникає внаслідок спорідненого розве дення, супроводжується загибеллю бджолиних і трутневих личинок та лялечок.
Ознаки хвороби. Серед здорового розплоду трап ляється невелика кількість (1—5%) мертвих личинок і ля лечок. Личинки зразу стають сірими, а згодом бурими. Вони мають водянисту, м'яку консистенцію, без запаху, легко ви ймаються з комірок. При цьому кришечки не змінені або вида лені.
У лялечок укорочене тіло, зокрема черевце. Гинуть на різ них стадіях розвитку, трупи білі або пігментовані, їх можна знайти на дні вулика і біля льотка.
Спостерігають також вихід з комірок бджіл з недорозви неними крилами, яких викидають з вулика здорові бджоли.
Заходи боротьби. Вибраковують маток, які дають нежиттєздатне потомство, і замість них підсаджують здоро вих маток, одержаних з інших віддалених пасік.

akadem8.at.ua
monster