ОРГАНІЗАЦІЯ БДЖІЛЬНИЦТВА.
Бджільництво як галузь існує у вигляді окремих пасік й концентрується в бджолоферми, бджолокомплекси, бджоло-підприємства та бджолорадгоспи.
Пасічницькі господарства в свою чергу спеціалізуються в трьох формах: внутрігалузевій, внутрігосподарській і техноло гічній.
При внутрігалузевій формі пасіки, бджолоферми, бджоло-підприємства і бджолорадгоспи займаються виробництвом меду, запиленням ентомофільних сільськогосподарських куль тур, зокрема закритого грунту—в теплицях і парниках, ви веденням для реалізації бджолиних маток, формуванням на продаж бджолиних пакетів, бджолиних сімей.
При внутрігосподарській — одну з пасік перетворюють у матковивідну (виведення племінних маток для всіх пасік да ного господарства), другу — для запилення огірків у тепли цях та ін.
При технологічній — одну із пасік спеціалізують на заго тівлі перги і меду для решти запилювальних пасік, другу — на одержанні неплідних маток для всього матковивідного господарства тощо.
Залежно від завдань, поставлених при створенні пасічни цьких господарств і місцевих медозбірних та господарських уМов, пасіки, бджолоферми, бджолокомплекси, бджолопідпри єМства і бджолорадгоспи спеціалізуються і розвиваються у п'яти напрямах: запилювальному, запилювально-медовому, медовому, розплідницькому і комплексному.
Запилювальний напрям — характерний для господарств, які вирощують овочеві культури, зокрема закритого грунту. Здебільшого такі господарства зосереджені біля промислових центрів і великих міст.
Запилювально-медовий — це пасіки, бджолоферми та бджо логосподарства районів інтенсивного землеробства, де виро щують ягоди і плоди, гречку і соняшник на зерно, багаторічні бобові культури (червона конюшина, люцерна, еспарцет) на насіння. Крім підвищення врожайності насіння, тут одержують значну кількість меду.
Медовий — це бджолорадгоспи, бджолокомплекси, бджо лоферми, розміщені в районах з багатою природною нектаро носною рослинністю — переважно на Далекому Сході, а в Українській PCP —в лісокомбінатах Карпат, лісгоспзагах Мінлісгоспу, бджолокомплекси підприємств.
Розплідницький — бджолорадгоспи і бджолорозплідники південних районів СРСР, а в Українській PCP — Закарпат ської, Херсонської, Кримської та інших південних областей.
Комплексний — об'єднують два або три напрями: запилю вальний, медовий і бджолорозплідницький.
Місце для пасіки. Пасіка — земельна ділянка, на якій роз міщують вулики з бджолами, напувалки, контрольний вулик під навісом на вагах, сонячну воскотопку, пасічний будинок з майстернею та сховищем і зимівник.

Місце під стаціонарну або центральну пасічну садибу ви бирають з урахуванням забезпечення бджіл нектарним і пил ковим медозборами (зокрема ранньої весни), наявності або можливості прокладання під'їздної автомобільної дороги, під ведення лінії електромережі, можливостей створення винос них пасік та кочівель на медозбори. Розміщують пасіку подалі від тваринницьких приміщень, пунктів зберігання, упакуван ня і переробки плодів і овочів, культурно-освітніх та дитячих закладів, доріг з інтенсивним рухом автомобілів, залізничної колії, великих водоймищ і балок, де застоюються тумани.
Кілька пасік в господарстві становлять бджолоферму з 500—600 сімей бджіл. Бджолоферми об'єднують у бджолопід приємства і бджолокомплекси, на яких нараховується по 2— З тис. бджолиних сімей. У місцевостях з багатою природною кормовою базою створюють бджолорадгоспи на 5—10 тис. бджолиних сімей (Приморський, Хабаровський і Алтайський краї тощо).
На одному виносному або кочовому пасічницькому точку (площа, зайнята вуликами) в зоні Степу розміщують 80—100 вуликів з бджолами, в Лісостепу — 70—80, на Поліссі і в Кар патах — 50—70. Для бджолоферм, бджолопідприємств, бджо локоМплексів і бджолорадгоспів будують центральну пасіч ницьку садибу, з якої здійснюють обслуговування всіх пасіч ницьких точків.
СтаціинагЛГу аб"о центральну пасіку та кожний паїчиицгки'й точок захищають від вітрів, насамперед пануючих у даній місцевості. Для цього пасіки і точки по можливості розташо вують під лісом, біля парку, лісосмуги, а в горах Карпат
1 Криму — на схилах з південного боку. Кращим для пасіки є місце, де бджоли можуть використовувати пилконоси та медоноси лісу, лук, полів.
Стаціонарні, виносні й кочові пасіки розміщують на відда лі 3—5 км одна від одної, що дає можливість повніше вико ристовувати запаси нектару і пилку й не перенасичувати міс цевість бджолами.
Для пасік створюють штучний захист від вітрів вирощу ванням лісосмуг, насаджень з медоносних дерев і кущів, роз міщенням з боку пануючих вітрів пасічних будівель: вироб ничого корпусу, сховища стільників, зимівника, огородженням пасічницького точка парканом висотою 2 м. На ділянці по периметру вирощують зелену огорожу з нектароносних і пил коносних кущів з густою кроною: білоягідника, маслини вузь колистої, жовтої акації, а з боку пануючих вітрів вирощують хвойні породи — тую, ялину, смереку, яловець. У степовій частині Криму для захисту від вітрів нагортають бульдозерами земляні вали висотою 2 м, шириною при основі 4—5 м, вверху
2 м. Перший ряд вуликів розміщують за 15 м від валу, щоб їх не закидало снігом, що осідає в захищених місцях.
На точку розмічають місця стоянки вуликів. їх розміщують по одному, два і групами по три з таким розрахунком, щоб між рядами зміг проїхати автомобіль для навантаження й розвантаження вуликів під час кочівель пасік на медозбір і запилення та електрокара для розвезення вуликів по точку й підвезення їх на початку зимівлі до зимівника. У колгоспі «Шлях Леніна» Берегівського району Закарпатської області вулики розміщені групами по 10. їх ставлять на два бруси довжиною 8 м кожний. Бруси закріплюють на підставки з білої акації висотою 0,3 м.
Вулики на точку розміщують у шаховому порядку. Бджо ли краще орієнтуються, якщо вулики розставлені по-різному, а на точку ростуть дерева та кущі як орієнтири для бджіл та для затінення вуликів у спеку. Із плодових дерев кращими для точків є вишня, а з лісових — ліщина звичайна, верба козяча, шипшина, кизил, калина, троянди.Саджанці цих порід вирощують і продають лісорозплідники.
На новоствореному пасічницькому точку до того часу, поки дерева і кущі виростуть, з південного боку вулика за метр від нього сіють щорічно весною по 3—5 зерен кукурудзи, со няшнику, сорго або мальви кучерявої.
На зимівлю бджолині сім'ї всього господарства або лише частину із них звозять на центральну пасічну садибу, а реш ту залишають зимувати на виносних пасіках. Оскільки нек тароносні і пилконосні рослини забезпечують нектаром і пил ком в одному місці у радіусі корисного льоту бджіл (2—3 км) 50—100 бджолиних сімей, решту їх весною розміщують на виносних пасіках, а на час медозбору і запилення бджолами ентомофільних сільськогосподарських культур підвозять без посередньо до медоносних угідь або до культур, які необхідно запилити.
До виносних пасік, де бджоли перебувають весною, вліт ку та восени, а також зимують, вимоги такі ж, як і до цен ральних або стаціонарних пасік. На Заставнівській міжгоспо дарській бджслофермі Чернівецької області 2000 бджолиних сімей розміщені на п'яти виносних пасіках по 400 сімей в середньому на кожній, де і зимують надворі. Звідси їх пере возять на запилення, а потім у Карпати на медозбір із лісо вої малини і зніту.
Кочові пасічницькі точки розміщують безпосередньо біля масивів медоносів окремими точками, по 50—60 вуликів на кожному, з розрахунку охоплення бджолами всієї площі ме доносів. У садах для запилення квіток плодових дерев.та біля: масивів червоної конюшини і люцерни вулики розставляють групами по 25—50 сімей — кожну пасіку на двох точках.
Матеріальна база бджільництва складається з будівель, пасічного інвентаря, технологічного обладнання, транспортних та інших засобів. До пасічних будівель належить пасічний будинок із сховищем стільників і майстернею або окремі бу диночки такого ж призначення, складське приміщення, а в місцевостях, де бджоли зимують в приміщеннях, і зимівник.
У пасічницькій майстерні ремонтують вулики та пасічни цький інвентар, збивають рамки, оснащують дротом, навощу ють, вирізують з рамок стільники і перетоплюють воскову си ровину.
Зимівники будують за типовими проектами, переважно на земні. Влітку такі приміщення використовують для сушіння і зберігання плодів, овочів та для інших господарських потреб (рис. 22).
Напівпідземні і підземні зимівники будують там, де є мож ливість розмістити їх у схилі горба, на ділянках з глибоким заляганням ґрунтових вод (ничже як 1,5 м від долівки).
Різниця в кошторисних вартостях зимівників на 150 і 250 бджолиних сімей порівняно невелика, проте в останньому вмі щується майже в два рази більше бджолиних сімей. Тому бажано будувати зимівники більшого розміру, а для вуликів відгороджувати стіною приміщення з розрахунку 0,7 м3 на сім'ю. Зимівник розміщують так, щоб його двері виходили на пасічницький точок, а приміщення було захистом для бджіл від пануючих вітрів. Для завантаження і розвантаження ву ликів у підземних зимівниках встановлюють спеціальні меха нізми. У колгоспі ім. Мічуріна Миронівського району Київ ської області вулики з пасічницького точка до зимівника, збу дованого на горбі, перевозять підвісною канатною дорогою.
Пасічні будівлі, зокрема сховища стільників, будують за типовими проектами. Більшу частину такого будинку відво дять під камеру, де обкурюють від воскової молі сірчистим газом і зберігають стільники до пасічницького сезону наступ ного року. У приміщенні виділяють кімнату для пасічницької майстерні, де виконують столярні, ремонтні та підготовчі ро¬боти до пасічницького сезону, перетоплюють воскову сирови¬ну. Піддашне приміщення використовують для сушіння пасічної мерви.

Розроблені типові проекти сховищ стільників для пасік, на яких утримують бджолині сім'ї в багатокорпусних вулич¬ках, а також у вуликах-лежаках.Розміщення будівель на пасічній садибі погоджують із са нітарною, ветеринарною і пожежною інспекціями. Між будів лями залишають відповідну до вимог протипожежної безпеки відстань в 12 м.
На кочових пасічницьких точках встановлюють кочові збір но-розбірні будиночки для пасічників.
Типові проекти на сховища стільників, зимівники, вулики, павільйони на замовлення висилають поштою проектні органі зації: Центральний інститут типового проектування (ЦІТП) — 125878, Москва, вул. Смольна, 22 та Київський філіал ЦІТП — 252057, Київ, вул. Ежена Потьє, 12.
Технічну документацію на індивідуальні проекти будівель та інвентаря можна замовити в Науково-дослідному інституті бджільництва: 391110, г. Рьібное Рязанской области, ул. Тя говая, 22.

akadem8.at.ua
monster