ОСОБЛИВОСТІ ЗАПИЛЕННЯ РІЗНИХ КУЛЬТУР.
Медоносні бджоли охоче відвідують квітки гречки, соняш нику, баштанних культур, ріпака, гірчиці, еспарцету, бурку ну та ін. Квітки червоної конюшини, люцерни, льону, бобів, сої бджоли відвідують погано. Технологія використання бджіл на запиленні цих культур має свої особливості.
Запилення культур, які добре відвідують бджоли. Г р е ч к а без запилення не дає зерна, тому вважають, що запилен ня бджолами у загальному комплексі агротехнічних заходів підвищує її врожайність на 25—40 %.
Будова квітки та фізіологічні властивості її зав'язі пере шкоджають самозапиленню, а якщо воно іноді відбувається, то дає незначну кількість насіння низької якості. Запилюється вона перехресно бджолами і то лише 20—ЗО % квіток утворю ють насіння, тому посилення діяльності бджіл — великий ре зерв підвищення урожайності. Квітка дає 0,4—0,5 мг нектару. Бджола за один виліт відвідує 80—100 квіток, а 1 кг меду збирає з 4—5 млн. квіток. Квітка потребує дворазового відві дування бджолою і краще запліднюється у ранкові години. При запиленні від 8 до 10 год озерненість становить 23,7, а від 13 до 15 год —8,3 %.
Квітки гречки пристосовані для перехресного запилення своєю будовою. Для них характерна так звана різностовпчас тість; у одних високі стовпчики маточок і короткі тичинки, у інших короткі стовпчики і довгі тичинки. На тілі бджоли пилкові зерна з двох типів квіток зосереджуються у певних місцях і потрапляють за призначенням, що сприяє утворенню зав'язі.
При організації запилення гречки звертають увагу на пра вильне розміщення пасік біля її масивів. Оскільки до них під возять велику кількість бджолиних сімей (близько 250 на 100 га), необхідно запобігати перельотам бджіл через інші па сіки, їх ставлять з різних боків масиву в зручних для під'їзду місцях з урахуванням того, що найкраще запилення відбува ється на площі радіусом не більше 500—700 м від пасіки.
Найбільш нектароносні квітки і високий процент зав'язу вання насіння спостерігають в першій половині періоду цвітін ня. Гречка дає в республіці майже половину товарного меду (Наумкін В. П., 1987). Найбільше господарство, де гречку ви рощують за інтенсивною технологією, виробничо-наукова сис тема «Гречка», створена у Тернопільській області. У 1987 р., використовуючи бджіл на запиленні, у господарстві одержали по 18—25 ц/га зерна. У Сумській області (Чергик М. І., 1987) були досліджені кращі попередники під гречку. Визначено, що внесення гербіцидів і пестицидів під попередник або під по сіви гречки зумовлює зменшення відвідування бджолами кві ток гречки.
Для ефективного запилення цієї культури важливо створи ти умови доброго нектаровиділення відповідною агротехноло гією.
Соняшник у своєму суцвітті має безплідні крайні язич кові квітки, які своїм кольором приваблюють комах, і труб часті квітки, які дають насіння. Вони цвітуть два дні, заплід нюючись на другий день. Незапліднені квітки живуть довше, але здатність до запліднення у них суттєво знижується. Част ково запилюються квітки вітром. Серед комах-запилювачів бджоли становлять 95—98 %. Квітка потребує 6—8-разового відвідування бджолою, а бджола для заповнення зобика нек таром повинна побувати на 90—100 квітках. Запилення бджо лами зумовлює підвищення урожайності на 40—50 %.
На посівах гібридного соняшнику потрібно розміщувати пасіку з урахуванням польоту бджіл впоперек рядів батьків ських та материнських форм, тому що бджоли в польоті три маються рядків і погано перелітають з квітів однієї форми на другу (Димчя Г. Г., 1988). Виникає необхідність збільшити норму бджіл на таких посівах соняшнику.
Еспарцет. Квітка живе близько доби, розкривається зранку, опівдні запилюється. У нижній половині суцвіття квітки продуктивніші і дають краще Насіння, тому запилення доцільно проводити з початку цвітіння. Підвищення урожай ності від запилення бджолами становить 70—450 кг/га. На Донецькій дослідній станції було визначено пряму залежність між інтенсивністю забарвлення квітки еспарцету і її нектаро продуктивністю (Головін В. П., 1986).
Серед польових культур бджоли добре відвідують буркун, рапс, конюшину повзучу, коріандр, перко та ін. Для запилен ня культур, які добре відвідують бджоли, бджолиних сімей вивозять не менше норми і розміщують їх на посіві групами так, щоб бджоли могли рівномірно охопити всю площу.
Запилення культур, які погано відвідують бджоли. Це в основному багаторічні бобові трави. Широке їх використання потребує багато насіння.
Конюшина червона. Насінники її займають у краї ні близько 1 млн. гектарів. Квітки запилюються перехресно і потребують дворазового відвідування бджолами. У сотні кві ток утворюється 60—70 насінин. Глибока (7—12 мм) трубочка віночка робить її нектар майже недоступним для бджіл. При родні запилювачі джмелі, а також бджоли, які становлять се ред запилювачів 51—75 %. Один джміль працює на конюшині майже як три бджоли. Бджоли відвідують квітки конюшини краще, коли в них нектару багато і він високо піднімається у трубочці віночка квітки. Цьому сприяє удобрення посівів, яке збільшує висоту нектару у трубочці віночка від 0,8 до 2,8 мм, кількість квіток у суцвітті від 83 до 98, а насіння у ньо му від 7 до 48 штук. Урожай підвищується від 0,24 до 1,7 ц/га. Добре утворення насіння забезпечують 100 і більше одночас но працюючих бджіл на 100 м2 посіву. З підвезенням до посіву однієї сім'ї кількість бджіл на цій площі збільшується на 23 шт. Тому на 1 га потрібно не менше 3—4 сімей.
Підвозять бджіл до посіву перед цвітінням або на його початку.' Розміщують вулики по 50—60 з таким розрахунком, щоб бджоли рівномірно відвідували всі рослини і щоб відда лений кінець поля був від пасіки не далі 300 м. На великих площах створюють зустрічне запилення. Надмірне віддален ня від пасіки знижує якість і кількість запилення. На відстані 200—400 м в одному суцвітті зав'язалось 39 насінин, а на віддалених — 6. У Сокальському районі на Львівщині у кол госпі «Зоря комунізму» в 1985 р. поблизу пасіки урожай був 3,5 ц/га, а на віддаленні — 2,2—1,8 (Іськов Л., 1986). Під час цвітіння застосовують відомі засоби посилр5ня запилювальної роботи бджіл (дресирування, зменшення кількості перги у гнізді та ін.).
На Полтавській дослідній станції на посівах конюшини по близу природних нерозораних угідь виявлено понад 25 видів комах-запилювачів. В окремі дні їх було 1013—2383 шт. на 1 га, що забезпечило урожай 2,3—3,5 ц/га (Зінченко Б. С, 1986). Отже, збереження природних біоценозів поліпшує запи лення конюшини.
Люцерна. У південній і середній змузі країни це важ лива кормова культура. Великі площі її у спеціалізованих гос подарствах. Так, у колгоспі ім. Щорса Долинського району на Кіровоградщині під нею зайнято 1500 га.
Квітки люцерни розкриваються і запилюються миттю під механічною дією комах-запилювачів. Медоносні бджоли не охоче відвідують квітки, бо можливе защемлення хоботка або ніжки. Вони збирають з нерозкритих квіток нектар, здебіль шого просовуючи хоботок у квітку збоку, і запилення не від бувається, їх приваблює нектар і пилок, якого у цій квітці у два рази більше, ніж у квітці еспарцету, що є гарним медо носом. Розкрита і запліднена квітка швидко в'яне і утворють ється плід. Маточка дуже чутлива до пилку у момент розкрит тя квітки. Через 24 год запліднюваність знижується у 4 рази, а через 48 год зовсім втрачається. Нерозкрита квітка живе 6—8 днів. Здатність її до запилення зберігається довше, од нак з часом також зменшується. Тому своєчасне розкриття і
запліднення квітки є вирішальною умовою утворення насіння. При самозапиленні насіння не утворюється.
Кількість розкритих квіток називають рівнем запилення. При низькому рівні в суцвітті залишається 15—20 нерозкри тих квіток. На полі нагромаджується багато 2—8-денних не розкритих квіток, які мають приємний аромат і надають гар ного вигляду травостою. Це призводить до зниження заплід нюваної здатності квіток і урожаю.
За даними багаторічних спостережень Полтавської дослід ної станції, рівень запилення люцерни становить близько 20 °/о, а насіння утворюється у 51—60,9 % розкритих квіток. Подібні результати одержані у дослідах Української станції бджіль ництва.
Установлено, що ЗО % розкритих квіток може дати урожай насіння люцерни 6 ц/га. Виходячи з цього, сучасну забезпече ність посівів комахами-запилювачами треба збільшити в 4— 5 разів.
Природні запилювачі люцерни—поодинокі бджоли, які розкривають квітки, збираючи пилок. За 1 —1,5 міс свого жит тя одна така бджола розкриває близько 31 тис. квіток. При наявності на 1 га 3—6 тис. таких бджіл забезпечується уро жай насіння 2 ц/га. У Новосибірській області запилення з їх участю дало 5 ц/га насіння. Медоносні бджоли розкривають 2,5—5 % відвідуваних квіток. В Ставропольському краї вони розкривали 10 % квіток, що сприяло підвищенню урожайності на 1 —1,5 ц/га. Тут спостерігали, що черезсмуговий посів фа целії з люцерною на насінниковому полі поліпшує запилення люцерни (Куренний Н. М., 1986).
На Українській дослідній станції бджільництва визначено, що сім я бджіл за період цвітіння люцерни здатна запилити 35—74 млн. квіток. Для кращої роботи бджіл рекомендовано проводити посів люцерни з міжряддям 60 см (Жигадло Б. А., 1985). При великому насиченні поля медоносними бджолами підвищення урожаю насіння люцерни безперечне. У нашій країні відомий урожай люцерни до 15 ц/га, а розрахункова спроможність її — до ЗО ц/га насіння (Бурмістров О. М., 1981), що свідчить про невикористані резерви збільшення урожаю насіння цієї культури.
Перед початком запилення люцерни у радіусі 3 км скошу ють приваблюючу рослинність. Поблизу в полях сівозміни не розміщують медоносів-конкурентів, які дуже приваблюють бджіл. На початку цвітіння вивозять бджіл з розрахунку 5— 10 сімей на 1 га. Вимоги до бджолиних сімей, техніка розмі щення їх на посіві, засоби посилення їх запилювальної роботи на люцерні та інших рослинах, що погано приваблюють бджіл, такі ж, як на насінниках червоної конюшини. Ознакою нор мального запилення люцерни є наявність на площі 100 м2 200—600 одночасно працюючих бджіл, швидке в'янення роз критих квіток, мала кількість нерозкритих квіток, непоказний вигляд суцвіть, слабкий запах квіток.Запилення овочевих і баштанних культур. Насінники ово чевих культур (капусти, редьки, редиски, цибулі, моркви) за пилюються перехресно і при достатньому відвідуванні бджо лами дають високий урожай насіння. Так, урожай насіння капусти від бджолозапилення порівняно із самозапилен ням підвищується в 4,5 раза, цибулі —- в 23—27, моркви — в 15,3.
Баштанні культури мають роздільностатеві квітки, які доб ре приваблюють бджіл. Запилюються вони перехресно і по требують багаторазового (20—30) відвідування бджолами. Одна сім'я запилює 2 га баштану.
Запилення овочевих культур у теплицях. На Україні понад 20 тис. бджолиних сімей використовують на запиленні огірків і помідорів у теплицях, площа яких зростає. Тепличні умови несприятливі для життя бджіл. Щоб зберегти сім'ю і забез печити інтенсивну роботу бджіл на запиленні, потрібний особ ливий догляд. Розмір тепличної пасіки установлюють з роз рахунку одна сім'я на 1000 м2 площі культур, які цвітуть од ночасно. Стільки ж резервних сімей утримують на пасіці, яку розміщують біля медоносних угідь, кочують з нею, заготов ляючи якомога більшу кількість меду (бажано стільникового) та стільників з пергою. Ця пасіка повинна мати запасних ма ток та певний рівень приросту. Квітку тепличних огірків бджо ли повинні відвідати 7—9 разів.
Вулики ставлять у теплицю з таким розрахунком, щоб до появи перших квіток на огірках бджоли вийшли із зимового спокою і мали у гнізді розплід. На це треба 7—10 днів пере бування сім'ї у теплиці. Вулик ставлять на підставку, висотою ЗО—40 см, у південно-західному кутку теплиці, де збирається найбільше бджіл. Інколи розміщують його у південно-східно му кутку теплиці, де в ранкові часи краще освітлення. Через З—4 дні гніздо сім'ї оглядають, виявляючи наявність кормів, матки, видаляють бокове утеплення. Виліт бджіл спрямовують вздовж теплиці. Навпроти вулика забілюють скло теплиці.
Активність роботи бджіл у теплиці зумовлюється високою нектарністю квіток, яка залежить від ґрунтового живлення рослин, освітленості приміщення. Якщо вода при поливі рос лин змиває з квіток нектар і пилок, бджоли їх не відвідують. Тому часто у нижній частині рослин, яка зволожується під час поливу грунту, утворюються деформовані плоди.
Бджоли добре працюють при температурі +22 °С, вологос ті повітря 70—80 %, освітленості 5000 лк і відсутності відля куючих запахів, які залишаються після обробок рослин отру тохімікатами. Витрачаючи на один виліт близько 20 хв,-бджо ла відвідує ЗО—60 квіток, при цьому чоловічих у 2—3 рази більше.
У зимові місяці порівняно з весняними виліт бджіл з вули ків менш інтенсивний. Для його поліпшення у ранкові годи ни проводять дресирування бджіл на відвідування годівниці з кормом, що містить 1—2 краплі будь-якої ефірної олії (м'ят ної, анісової чи ін.). Годівницю розміщують на протилежному боці теплиці і спочатку приманюють бджіл, підставляючи го дівницю до льотка вулика.
У другій половині дня рослини обробляють отрутохіміка тами. Бджіл при цьому ізолюють, користуючись видалювачем Портера. На другий день зранку бджоли знову відвідують квітки. Припинення льоту їх навіть на добу знижує урожа ність тепличних культур.
Бджолині сім'ї в міру потреби забезпечують пергою, під ставляючи у гніздо пергові рамки. Медові запаси підтримують на рівні 10—12 кг. Рамки з пергою, по 6—8 кг на сім'ю, за готовляють на резервній пасіці, а нестачу меду поповнюють цукром або цукровим медом, в якому є ферменти бджолиної слини, що краще впливає на бджіл. З обніжжя готують со лодке кормове тісто, змішуючи його з цукровою пудрою та сиропом до необхідної консистенції. Згодовують корм по 100— 300 г 1 раз на тиждень загорнутим у дрібну капронову сітку у формі коржа, поклавши зверху на рамки гнізда. Інколи пи лок насипають у комірки стільників, зволожують його водою і кладуть у гніздо.
Весною із зацвітанням у природі перших пилконосів бджо лам дають можливість вилітати із теплиці через отвір у даху 10X10 см. Біля нього для бджіл малюють яскравий знак у формі квітки, а не геометричної фігури. Принесення пилку поліпшує роботу бджіл у теплиці на огірках. Сім'ям, що запи люють помідори, вильоту із теплиці надавати не бажано. Ви знано недоцільним виносити вулик з теплиці. Біля тепличних комбінатів корисними є посадки пилконосних і медоносних де рев та кущів.
Після закінчення сезону запилення сім'ї необхідно розміс тити ближче до медоносів, провести планову заміну маток, підсилення за рахунок резервні/х/сімей. Надалі їх утримують і готують до зимівлі так, як передбачено технологією утриман ня бджіл. До повторного в^ков/істання на запиленні зимують вони у зимівнику або надворК/
Для запилення рослин у теплицях використовують місце вих бджіл та карпатських.
Запилення плодових і ягідних культур. Україна — респуб ліка садів, з цвітінням яких починається запилення сільського сподарських культур. Першим зацвітає абрикос, потім череш ня, вишня. Майже одночасно з ними цвіте слива, потім груша, літні сорти яблуні, а зимові сорти її завершують цвітіння. Усі види плодових порід, маючи двостатеві квітки, запилюються перехресно. Деякі сорти зерняткових порід можуть запилю ватись пилком свого сорту і дати невеликий урожай. Ці сорти теж значно краще плодоносять при перехресному запиленні. Самозапиленню запобігає сама будова їх квіток, різні строки дозрівання маточок і пиляків. Крім того, пилок з тієї ж квітки або односортної з іншого дерева не дає запліднення. Квітка Плодової породи здатна запліднитись тільки пилком так зва ного сорту-запилюпача. У садівництві відомі кращі запилюва чі для тих чи інших сортів. Це обов'язково враховують при посадці сддів, Крім основного сорту, залежно від типу саду, садять різні форми сортів-запилювачів. Результати запилення та урожайність садів значною мірою залежать від агротехно логії садівництва, віку дерев, інтенсивності цвітіння, погодних умов, особливо під час цвітіння, та запилювальної роботи бджіл. Диких комах-запилювачів у цей ранньовесняний період ще мало і їх роль у запиленні незначна. Основні запилювачі садів — це медоносні бджоли. Без них плодові дерева не ут ворюють зав'язі і після рясного цвітіння практично не дають потрібного урожаю. Коли насиченість бджолами висока, яблу неві інтенсивні сади утворюють ЗО—40 % корисної зав'язі, а при рясному цвітінні зав'язь 2—3 % квітів забезпечує одер жання високого урожаю. Квітки у деяких сортів яблуні мають зближені пиляки, що утруднює доступ бджоли до нектару. Ці квітки добре запилюють бджоли, що збирають пилок. У ін ших сортів доступ до нектару вільний. Бджоли, збираючи його, менше запилюють квітки і зав'язі утворюється менше.
Серед зерняткових порід найбільші площі займає яблуня, а потім груша. Вони подібні за біологією цвітіння, запилення, формою посадки дерев і технікою запилення їх бджолами.
Яблунева квітка живе 4—8 днів. Маточка її дозріває на 2—3 дні раніше, ніж пиляки. Найбільше квіток на другий день цвітіння. З квіток перших 2—3 днів цвітіння формується 50 % плодів.
Серед 22 сортів яблуні при штучному самозапиленні п'ять давали 25—ЗО % можливого для них урожаю плодів, а при природному самозапиленні урожайність знижувалась ще у 2—8 разів (Куренний Н. М., Куренний А. Н., 1981). Із 43 рядів основного сорту високий урожай дали дерева 6—8 рядів, роз міщених ближче до запилювачів. На віддалених рядах він знижувався майже у два рази, оскільки запилення було недо статнім, що підтверджується незначною кількістю насіння у плодах. Отже, з віддаленням від сортів-запилювачів утруд нюється перехресне запилення, що може викликати зниження врожаю плодів. Ці ж дослідники помітили, що у садах з ущіль неним розміщенням дерев у рядах 97—94 % бджіл літає вздовж ряду, а у карликових— 87—99 % бджіл.
У кісточкових садах переважають слива, вишня та череш ня, які запилюються перехресно. Приймочки їх квіток і пиляки дозрівають неодночасно. Ще з нерозкритої квітки вишні, коли пиляки ще не дозріли, висовується довга, готова до заплід нення маточка. Деякі сорти вишні зовсім не утворюють пилку. Квітки кісточкових теж потребують неодноразового відвідуван ня бджолами і запилення сортами-запилювачами. При добро му запиленні урожай зростає у 2—3 рази.
Ягідники (малина, смородина, аґрус) приваблюють бджіл і добре плодоносять за сприятливих умов цвітіння та пере хресного запилення бджолами. У малини супліддя велике, со ковите, а при поганому заплідненні стає безформним і містить рештки незапліднених зав'язей. Чорна смородина при запилен ні сортами-запилювачами дає 25—ЗО ц/га ягід.У квітках аґрусу раніше дозрівають пиляки квітки. При підвищеній здатності сорту до перехресного запилення у його квітці більше нектару.
Квітки суниці здатні запилюватись односортним пилком, принесеним бджолою з інших рослин. Особливо важлива нас ченість бджолами плантацій, на яких висаджені, крім звичай них, безпилкові сорти.
Бджолині сім'ї підвозять в сади на початку цвітіння або перед цвітінням, коли минає небезпека отруєння бджіл від останніх перед цвітінням обробок отрутохімікатами. Бджоли повинні встигнути запилити перші квітки в суцвіттях, які більш розвинені і дають кращі плоди. Залежно від віку саду, його площі, висоти та густоти дерев, сили їх цвітіння, насиче ності сортами-запилювачами, стану бджолиних сімей і пород них умов сім'ї розміщують у саду різними способами.
Так, у міжряддях найбільшого в Молдавії міжколгоспного саду «Пам'ять Іллічу» ставлять по 1—2 сім'ї бджіл, що спри яє щорічній урожайності яблук 100 ц/га.
Рекомендаціями Держагропрому СРСР передбачено рівно мірне розміщення бджолиних сімей у саду — по 15—20 на відда лі між групами не більше 300 м. Запропоновано диференці йоване використання бджіл на запиленні. Коли приріст дерев саду малий, цвітіння дуже рясне і погода сприятлива для запилення, пасіку залишають у саду на 2—3 дні для запилення тільки перших у суцвітті квіток. Незапліднені зав'язі квіток, які зацвітуть у наступні дні, коли бджіл у саду не буде, швид ко осипляться, що може сприяти інтенсивнішому плодоношен ню у наступному році. За даними Р. П. Кудрявець та інших (1981), запилення саду, що інтенсивно цвів, протягом перших трьох днів не викликало зниження урожаю. При помірній і обмеженій кількості квіток, особливо у молодих садах, прово дять запилення усіх або більшої їх частини. Бджолині сім'ї перебувають у саду весь період цвітіння.
У випадку незадовільної роботи бджіл під час цвітіння запилювальні пасіки міняють місцями. Це можливо, коли ут римують пасіку на платформах. Норма на 1 га зерняткового саду 2 сім'ї, а кісточкового — 2,5—3, при умові, що вони ма ють силу не менше 7—8 вуличок і 5—6 рамок розплоду.

akadem8.at.ua
monster