Розширення посівних площ цінних продовольчих культур із застосуванням високого рівня агротехніки, крім основної про дукції, дає бджільництву додаткові ресурси нектару. Напри клад, 1000 га гречки створює головний медозбір для 2—3 тис. бджолиних сімей з виходом товарної продукції близько 25 кг від кожної.
Вирощування високопродуктивних медоносних кормових культур поєднує виробництво кормів для тваринництва та збільшення запасів нектару для пасік. Для цього вигідно ви користовувати буркун білий, який відзначається високою ме доносністю і врожайністю зеленої маси та насіння, посухостій кістю, солевитривалістю. Сіють його під покрив ярих культур, а одержують врожай і медозбір на другий рік. Озимий ріпак і перко найбільш ранні культури зеленого конвейєра, з яких бджоли весною збирають нектар і пилок. З еспарцету, черво ної конюшини, люцерни посівної та інших бобових багаторіч них культур одержують високоякісний корм тваринам і добрий медозбір бджолам. Сильфія пронизанолиста, живокіст широ кий — нові багаторічні кормово-медоносні культури з високою врожайністю зеленої маси, які щорічно можуть давати під тримуючий медозбір.
Розширення посівів нектаро-кормових сумішок забезпечує тваринництво різними видами кормів, а бджіл додатковим ме дозбором. З впровадженням таких посівів медоносні рослини поширюються на додаткові площі без відведення під них окре мих земельних ділянок і збільшують в цілому вихід продукції на одиницю площі. Добре зарекомендували себе посіви таких медоносних і кормових культур: соняшник з кукурудзою на зелений корм і силос вирощують за звичайною агротехнікою, цвітіння і медозбір припадає на серпень—вересень; буркун білий однорічний з кукурудзою дає поліпшений корм за раху нок підвищення вмісту протеїну, а також створює запас меду по 25—ЗО кг при додаткових витратах насіння 2—3 кг на 1 га; фацелія з люпином кормовим за прийнятою агротехнікою ос новної культури з висівом 2—2,5 кг насіння медоносу на 1 га створює додатковий запас меду на люпиновому полі по 40— 50 кг; фацелія з вико-вівсяною сумішкою поліпшує якість тра востою і створює додатковий запас меду близько 50 кг при висіванні 2—3 кг медоносної культури на 1 га; гірчиця біла з горохом, вико-вівсяною і горохо-вівсяною сумішками, виро щувані на зелений корм, сіно та зерно, створюють медовий запас по ЗО кг при висіванні 4—5 кг насіння на 1 га додат ково до норми висіву основних культур (табл. 15).
Вирощування високопродуктивних медоносів у сумішці з продовольчими культурами спрямоване на збільшення запасів нектару без відведення додаткових площ. Випробувані і ре комендовані для впровадження такі варіанти сумішок: фа целія з горохом, вирощуваним на зерно, як додатковий медо носний масив, що знижує ураженість гороховою зернівкою та

поліпшує якість травостою при витрачанні 3 кг насіння на 1 га; гірчиця біла з горохом має таке ж значення при висі ванні 3—4 кг насіння на 1 га; фацелія з гречкою, крім збіль шення нектарозапасу посівної площі, є додатковим резервом збирання насіння медоносу. Так, при висіванні 2 кг врожай ність його становить 1 ц/га.
Післяукісні та післяжнивні посіви медоносів також поліп шують умови медозбору. Для них найбільш придатна гречка, яку висівають після весняного або ранньолітнього збирання кормових культур, насінників ріпаку озимого, ранніх колосо вих. Вона дає задовільний урожай основної продукції та ме довий запас 40—70 кг на 1 га. Потім соняшник з горохом або кукурудзою та редька олійна на корм тваринам і як медо носи, а також гірчиця біла з горохом. Післяжнивні та післяукісні посіви цих медоносів особливо важливі, оскільки за безпечують бджолині сім'ї кормом наприкінці сезону, що сприяє добрій підготовці їх до зимівлі.
Вирощування медоносних культур у міжряддях саду поряд з поліпшенням кормової бази для бджіл є важливим агро технічним заходом у підвищенні родючості грунту і як сиде ральне добриво. За період цвітіння медоносів до приорювання зеленої маси бджоли збирають додаткову кількість нектару і пилку. Сидерально-медоносні культури висівають наприкінці червня та в першій половині липня через одне міжряддя са ду, а приорюють пізно восени. На 1 га витрачають по 6—8 кг насіння фацелії, 12—16 — гірчиці, 60 — гречки і близько 150 кг люпину. Медопродуктивність сидеральних культур 40—70 кг/га. Нектар цих рослин сприяє розмноженню корисних диких ко мах, які знищують шкідників плодових культур.
Впровадження високонектароносних сортів сільськогоспо дарських культур — це такий резерв збільшення медозбору, який не потребує ні виділення додаткових посівних площ, ні матеріальних витрат. За даними спеціальних досліджень, різ ниця за медовою продуктивністю між сортами окремих куль тур досить велика. Так, між сортами гречки вона становить 37—224 кг, люцерни посівної—102—346, бавовнику — 25— 129, соняшника — 21,9—39,6, коріандру — 44—129, конюшини червоної — 70—155 кг (Смарагдова Н. П., 1961; Копелькиєв ський Г. В., Бурмистров О. М., 1965; Пономарьова О. Г., 1967; Клименкова К. T., 1978; Савенко Л. А., 1978; Хамідов Г. X., Мухаметзянова P. М., 1978).
Наприклад, якщо лише в Кіровоградській області висівати коріандр найкращим сортом Кіровоградський, то порівняно із середньонектароносним сортом Янтар запас меду може збіль шитись на 538,5 т. Приріст медопродуктивності хоча б на 10— 20 кг з кожного гектара найпоширеніших сільськогосподарсь ких культур за рахунок впровадження високонектароносних сортів в цілому по країні зумовить значне збільшення виходу меду...
Висівання медоносів на непридатних землях (схилах балок, горбів, круч), де потрібно впроваджувати протиерозійні захо ди, перетворює зайняті площі в багате джерело нектару й пилку для бджіл. Бажано висівати буркун білий та буркун лікарський, які створюють медозбір на другий рік протягом червня — серпня (сіють пізно восени або ранньою весною при витраті насіння 7—12 кг/га); синяк звичайний, який може рости на бідних грунтах, добре виділяє нектар навіть в посуш ливих умовах, цвіте на другий рік протягом червня—липня (норма висіву 3—4 кг/га); шавлію кільчасту як невибагливу багаторічну рослину з високою медоносністю, створює добрий взяток для бджіл; сумішки з чебрецю звичайного — по 1—2 кг, шавлії лікарської — 2—3, вовчуга польового — 3—4 та бур куну — по 4—5 кг на 1 га. Насіння цих рослин дрібне, зберігає схожість протягом багатьох років. Його висівають вручну ран ньою весною у мерзлоталий грунт або пізно восени.На Придеснянській дослідній станції по боротьбі з ерозією грунтів (Чернігівська область) розроблено метод окультурю вання хаменерію вузьколистого на піщаних непридатних пло щах. Через 3—4 роки після висіву насіння чи висаджування кореневищ створюються суцільні зарості, що 'добре закріп люють грунт і мають багаті запаси нектару.
Використання у полезахисних, придорожніх, протиерозій них і озеленювальних насадженнях дерев і кущів, що добре нектароносять, сприяє значному поліпшенню медоносної бази бджільництва. У різних природно-кліматичних зонах медопро дуктивність багаторічних насаджень збільшують за рахунок висаджування кленів польового, гостролистого і татарського, липи серцелистої, широколистої і пухнастої, білої акації, жи молості, гледичії, софори, кизилу, аморфи, верби, смородини золотистої, сніжноягідника, айланта, кизильника, амурського пробкового дерева, лоха вузьколистого та ін.
Підсівання на луках і пасовищах кормово-медоносних рос лин підвищує врожайність і нектаропродуктивніс-ть угідь. З цією метою використовують конюшину білу, гібридну і лучну, лю церну хмелевидну та інші культури. їх насіння висівають при поверхневому або докорінному поліпшенні, що підвищує ме дозбір у червні — липні перед скошуванням трав до 2—3, іно ді 4—5 кг за день на бджолину сім'ю. Загальна медопродук тивність луків зростає від 10—13 до 25, а іноді й 64 кг/га. По зитивно впливає на врожайність і нектаровиділення лучних трав підживлення мінеральними добривами — аміачною селіт рою по 0,75—1,5 ц/га, суперфосфатом — 2—2,5 та калійною сіллю — по 1—1,5 ц/га (Бурмистров О. М., 1963).

akadem8.at.ua
monster