Висівання медоносних культур добірним насінням підвищує їх нектаропродуктивність, загальний розвиток і врожайність. Наприклад, рослини фацелії, які виросли з крупного насіння, виділяли цукру в нектарі на 31,6 % більше, ніж рослини із звичайного насіння (Поліщук В. П., 1965).Внесення мінеральних добрив під медоносні сільськогоспо дарські культури в полях сівозмін підвищує врожай основної продукції і виділення нектару квітками. На основі узагальнен ня даних установлено, що виділення нектару рослинами збіль шується від внесення азоту на 18%. фосфору—55, калію — 50, фосфору і калію — 99, азоту, фосфору і калію — 64%.Рекультивація земель під медоносні дерева та кущі після добування корисних копалин дає користь не тільки як озеле нювальні насадження, а й збільшує ресурси нектару. В таких насадженнях використовують білу акацію, лох вузьколистий, клени, терен, глід, шипшину, жовту акацію, тамарикс.Відновлення в лісах цінних медоносних порід дерев і ку щів— великий резерв для розвитку бджільництва на перспе тиву. Додаткові 3—5 дерев липи у зрілому віці підвищують мєдоиродуктивність 1 га лісу на 10 кг. Якби цього досягти на всій площі лісів України, то при використанні бджолами на віть 1/4 приросту запасів нектару можна було б додатково утримувати 250 тис. сімей.Описані заходи спрямовані на підвищення кількості нек тару на різних угіддях, бо з ним пов'язане існування не тіль ки всіх видів бджіл, а й джмелів та інших корисних комах. Він через комах став важливим фактором еволюції ентомо фільних рослин.
