Бджолиний віск—незамінний будівельний матеріал для стільників. Його виділяють спеціальні залози робочих бджіл, розміщені в черевці. На останніх чотирьох нижніх півкільцях помітна блискуча поверхня у вигляді парних п'ятикутників не правильної форми. Це воскові дзеркальця, де збирається тон ким шаром виділений залозами віск. Бджола знімає воскові пластинки ніжками, обробляє їх верхньощелепними залозами з допомогою спеціальної рідини і використовує на будівель них роботах.
Віск застосовують як необхідний матеріал понад 40 галу зей. Попит на нього щорічно зростає, а джерелом одержання залишається тільки бджолине гніздо. Тому одним з важливих завдань галузі є створення найкращих умов для виділення воску бджолами і запобігання його втратам під час переробки і зберігання сировини.
Виділення воску бджолами відбувається, коли у вулик надходить нектар і створюється запас меду, у гнізді е перга, що забезпечує повноцінне живлення бджіл, сім'я сильна і здатна виконувати всі необхідні роботи, у ній працює матка і бджоли годують личинок, гніздо не перегрівається і його роз міри дозволяють будувати нові стільники.
Висока воскова продуктивність проявляється в умовах доб рої медоносної бази. Коли немає медозбору, бджоли не ви діляють воску. Якби сім'я перебувала у сприятливих умовах цілий рік, то її воскова продуктивність досягла б 7,5 кг. За да ними Г. П. Таранова (1961), кожний кілограм бджіл здатний виробити 0,5 кг воску. Але не у всіх генерацій вона прояв ляється. Тому навіть передові пасічники одержують тільки 2—3 кг воску від сім'ї, на більшості пасік — лише близько 1 кг за сезон.
Хімічний склад і властивості. Бджолиний віск містить по над 300 різних речовин. Це складні ефіри — 72 % (24 назви), насичені вуглеводні — 14 % (250 речовин) та вільні, переважно жирні, кислоти — 14 % (12 назв). У процесі будування стіль ників бджолами та переробки воскової сировини потрапляють інші сполуки, які впливають па органолептичні властивості та фізико-хімічні п жазники воску. Ароматичні, барвні, мінераль ні речовини, смоли, вода, виділення верхньощелепних залоз бджіл, що склеюють воскові часточки, не належать до обов'яз кових складників натурального продукту і є домішками. Як правило, їх міститься небагато, але повністю позбутись їх у технологічному процесі не вдається.
Для визначення кількості основних речовин користуються показниками хімічної характеристики. Вміст складних ефірів оцінюють ефірним числом, вільних і зв'язаних кислот — чис лом омилення. Ефірне число високоякісного воску 73,8— 76,6, число омилення 93,2—96,0. У реакцію з різними речо винами та зольними елементами вступають в основному кис лоти. Солі та мила, утворені в результаті цього, погіршують якість воску. Наприклад, від солей при користуванні мідним посудом він набуває зеленуватого відтінку, залізним — рудого, цинковим — сірого.
Фізичний стан воску значно залежить від температури. В кімнатних умовах — це тверде тіло кристалічної структури, при температурі ЗО—35 °С стає пластичним, близько 63 °С — топиться. Температура затвердівання на один градус нижча. Підігрітий до 95—105 °С виділяє воду, що підтверджується ут воренням на поверхні піни. Прогрівання в цих межах звільняє його від води. Точка кипіння воску вища 300 °С, при цьому він димить і розкладається.
Розчинність у різних речовинах неоднакова. Так, у бен зині, скипидарі, бензолі, жирах, сірководні, ацетоні розчиняється добре, у винному спирті мало, а у воді та гліцерині зовсім не розчиняється. Воскова плівка паро- і газонепроникна.

Питома вага воску перебуває в межах 0,950—0,973, тому він плаває на воді. Але солі води, особливо кальцію і магнію, призводять до утворення емульсії. Коли в процесі перетоплю-вання воскової сировини використовують воду з підвищеним вмістом цих солей, готова продукція буде низької якості — сі¬рого кольору, м'яка і без обробки непридатна для вироблення вощини. Утворенню емульсії сприяє розчинене у воді мило та інші речовини.
Воскова сировина — матеріал, після відповідної обробки якого одержують бджолиний віск. Це вибракувані стільники після використання їх у гнізді, чисті зрізки і шматочки стіль ників з будівельних рамок, воскові кришечки від розпечатаних з медом стільників, пасічна мерва, витопки, заводська мерва. Найбільшу кількість воску одержують із сушнику — вибраку ваних стільників, непридатних для використання у вулику, та стільників з будівельних рамок (рис. 21). Свіжовідбудовані стільники містять майже чистий віск (97—98 %). В процесі старіння вони стають важчими за рахунок коконів, перги та інших залишків і тому навіть при незмінній кількості воско витість сировини знижується. Залежно від вмісту воску сиро вину — сушник ділять на три сорти: І — сушник білого та жов того кольору без сторонніх домішок з восковитістю понад 70 %; II — сушник коричневого кольору, без перги та інших домішок, що пропускає світло через середостіння, а також світлі стільники з невеликою кількістю перги при середній вос ковитості 55—70 %; III — сушник після тривалого використан ня в гнізді темно-бурого й чорного кольору з низькою воско витістю — 40—55 %. Якщо сировина не відповідає вимогам на віть III сорту, її прирівнюють до витопок.
Чим довше використовують стільники для виведення роз плоду, тим нижчої якості буде сировина після їх вибракуван ня. Вони стають у 2—3 рази важчими, темнішають від залиш ків личинок і лялечок. Як тільки в комірках виведеться 12 ге нерацій бджіл, стільник підлягає вибракуванню. Щороку на пасіках перетоплюють близько 1/3 запасу стільників.
Забрус, як і вирізки з будівельних рамок, містить майже чистий віск. Але цієї сировини в переробку надходить мало — 1—2 кг при відкачуванні 1 ц меду. Витопки — це відходи, ут ворені у результаті перетоплювання на сонячній воскотопці стільників та інших видів воскосировини. Восковитість їх мо же доходити до 40—55 %. Витопки заготовляють на пасіках для добування з них додаткової кількості воску на воскобій них заводах. Заводська мерва містить значно менше воску (близько 20 %) і надходить для переробки на воскоекстракцій ні заводи. Із сушнику, забрусу, шматочків стільників з буді вельних рамок витоплюють пасічний віск.
Переробка воскової сировини на пасіках відбувається за допомогою сонячних і парових воскотопок, а також способом розварювання і пресування пасічними воскопресами. Вона здійснюється в такій послідовності: сортування сировини, під готовка сушнику до перетоплювання, розварювання і пресуван ня, відстоювання і очищення воску.
Сортування воскової сировини проводиться для того, щоб роздільно витопити віск з високоякісного матеріалу та ста рого сушнику Відібраний окремо сушник І сорту, свіжовідбу довані вирізки з будівельних рамок, маточники, забрус легко й майже повністю віддають віск на сонячній або паровій воскотопці. Витопків і недобутого з них воску залишається дуже мало. Одержаний віск-капанець має високу якість; він від значається високою твердістю, що дуже важливо при виготов ленні міцної вощини. Відбудовані на ній стільники стійкі про ти обривання під час перевезень бджолиних сімей.
Сонячна воскотопка повинна бути на кожній пасіці. На ній переробляють в міру потреби сировину майже протягом всього пасічницького сезону. Особливо цей спосіб поширений на па сіках з достатньою забезпеченістю бджолиних сімей стільни ками та налагодженим використанням будівельних рамок. При цьому немає потреби весь виділений бджолами віск викорис товувати на будування нових стільників. Частину його відразу направляють для реалізації як товарну продукцію. Відокрем лення воску на сонячних воскотопках потребує невеликих за трат праці.
Останнім часом на пасіках почали користуватись парови ми воскотопками. Чимало пасічників самостійно виготовляють воскотопки, які теж діють за принципом розтоплювання сиро вини парою. Однак темний сушник, восковистість якого нижча 70 %, віддає невелику частку воску, вихід його з розрахунку на одну рамку 435X300 мм менше, ніж 100 г.
Підготовка сировини II і III сортів спрямована на підви щення виходу воску і поліпшення його якості. Старі стільники для переробки способом розварювання і пресування треба по дрібнити і вимочити в м'якій воді протягом 1—2 діб. Воду (до щову або снігову) змінюють двічі. Залиту масу бажано по мішувати кілька разів, а перед зливанням води розтерти, щоб вимити більше домішок (розчинні речовини, частина перги то що). Відбувається концентрація воску, полегшується його від жимання з розвареної маси. Крім того, у готову продукцію потрапляє менше речовин, які погіршують її якість.
Користуватись криничною та обробленою хімічними спо луками водою, що містить багато солей кальцію і магнію, не слід, бо може утворитись з воском емульсія — пориста крих ка маса сірого кольору, схожа на пергу. Використання твердої води для розварювання сушнику та наявність у ньому неви митих домішок — головна причина погіршення якості воску.
Розварювання і пресування відокремлює розтоплений віск з гарячою водою від сторонніх домішок, які потрапляють у комірки стільників протягом періоду їх використання. Залиту м'якою водою сировину кип'ятять протягом ЗО хв, а при ура женні бджіл заразними хворобами — 2,5 год. Одночасно го тують окріп, яким ошпарюють воскопрес, щоб нагріти його, та заливають окремі порції віджатої маси в ступі для повторного пресування. Найефективніше віджимати розтоплений віск з гарячою водою в дерев'яному воскопресі, ступа якого застеле на міцною тканиною. В ступу наливають помірну кількість роз вареної маси і поступово за допомогою гвинта збільшують тиск. Всю віджату гарячу воду з воском збирають в дерев'я ному посуді достатньої місткості, а мерву розстеляють у про вітрюваному приміщенні для висушування.Відстоювання і очищення воску відбувається відразу ж піс ля закінчення пресування. Основною умовою для цього є три вале витримування воску в розтопленому стані та гарячій воді. Тому наповнений посуд добре утеплюють, укриваючи різним матеріалом. В процесі відстоювання з рідкого воску виділя ються частки емульгованої води, осідають в нижній його шар різні механічні домішки. їх зчищають потім з нижньої поверх ні воскового круга. При необхідності віск ще раз очищають перетоплюванням у м'якій воді, проціджуванням і відстоюван ням. Від цього він стає якіснішим — чистішим і твердішим.
Дотримання основних вимог технології забезпечує вихід воску в середньому по 110 г з одного вибракуваного стільника рамки розміром 435X300 мм.
У великих господарствах з промисловою технологією бджіль ництва переробку воскової сировини вдосконалюють способом центрифугування, запропонованим Науково-дослідним інсти тутом бджільництва (Доброхотов С. А.). Наприклад, у Кагар лицькому бджолопідприємстві на Київщині необхідне облад нання для перетоплювання сушнику встановлене на централь ній садибі, куди доставляють його з кожної пасіки у встанов леному порядку.
Якість воску і ознаки його натуральності. Витоплений на пасіці віск має приємний медово-восковий запах, без смаку. При кімнатній температурі являє собою тверду речовину дріб нозернистої структури на зломі, від удару розколюється. На холоді стає крихким, при нагріванні м'якшає. Між пальцями розминається в пластичну масу, не прилипає, не проявляє оз нак жирної речовини. Колір пасічного воску залежно від якості перетоплюваної сировини буває білуватий, світло-жовтий, жов тий, темно-жовтий, коричневий. Сірим і крихким він стає при використанні твердої води для його витоплювання. Коричневий і темно-коричневий віск одержують при переробці низькосорт ної сировини (старого темного сушнику) та порушенні техно логічних процесів. Він гірше очищається при відстоюванні (в гарячому стані), а перга та інші часточки вказують на неод норідність злому: верхня частина круга світліша, ніж нижня.
До нестандартної продукції належить віск неочищений, що має більше половини по висоті злому темнішого шару, пере палений (чорнуватого кольору), а також губчастий крихкий, що являє собою емульсію з водою.
Пресовий (виробничий) віск одержують з пасічної мерви і витопок на воскобійних заводах та підприємствах обласних контор бджільництва під високим тиском (10—20 кг/см2) з роз пареної маси. Він темніший і м'якший від пасічного воску, нижчої якості. Для збільшення виробництва вощини підприєм ства системи бджільництва домішують його до високоякісного пасічного воску.
Екстракційний віск добувають із заводської мерви спосо бом перегонки за допомогою авіаційного бензину. Екстракція бензином дозволяє добути віск, який з мерви пресуванням ви ділити не вдається.

Порівняно з іншими видами він найгіршої якості і його використовують на технічні потреби (табл. 21).
Вощина від часу утримання бджіл у рамкових вуликах ста ла обов'язковим елементом пасічникування. Висока якість її забезпечується насамперед використанням стандартного па січного воску. До нього може бути домішана невелика кіль кість (15—20 %) добре очищеного пресового воску.
Вимоги, що ставляться до вощини: розмір листа (мм) на стандартну рамку — 410X260; на рамку зменшену — 410X207; нормальна товщина, при якій з 1 кг виготовляють 14—16 або' 19—21 листів; діаметр комірок у всіх трьох напрямках пови нен бути однаковим і становити 5,4 мм. Після виготовлення вощину добре провітрюють для висушування води.

akadem8.at.ua
monster