Інтенсивні методи ведення бджільництва вимагають гли боких знань сім'ї бджіл, потенціальних можливостей, оволо діння прогресивними технологіями, новими формами органі зації праці та економічного стимулювання виробництва. Кількість бджолиних сімей в нашій країні від початку нинішнього століття подвоїлась. Третина їх зосереджена на території Української PCP — у всіх категоріях господарств нараховуї-ться 4 млн. вуликів, з них у громадському секто рі— 1,1 млн. Найбільше бджолосімей у зонах Степу й Лісо степу— 73 % (2,4 млн.) від загальної кількості їх у рес публіці. Великі можливості відкриваються перед бджільництвом на основі концентрації і раціональних форм спеціалізації. В різних областях республіки створено 93 спеціалізованих бджолопідприємства та великі ферми. У деяких з них утри мують понад 3 тис. бджолосімей. Поставлено завдання най ближчими роками довести мінімальний розмір пасік у кол госпах і радгоспах до 150 бджолиних сімей. Працівники галузі беруть безпосередню участь у забезпе ченні населення продуктами харчування, у вирішенні продо вольчої проблеми в країні. Так, передбачається середньоріч ний приріст одержання меду на пасіках довести до 7 %. Завдання по виробництву товарного меду колгоспами і держ-госпами в одинадцятій п'ятирічці виконано на 119%. За три роки дванадцятої закупівля його зросла на 8 %. В середньому від однієї бджолиної сім'ї одержують 10—12 кг товарного меду. Колгоспи і радгоспи Роменського району Сумської області від 6 тис. бджолиних сімей у 1987 р. одержали по 23,8 кг меду, в менш сприятливому для медозбору 1989 р.— по 16 кг. Передовий пасічник з колгоспу ім. Фрунзе І. Г. Хуторіїенко щорічно одержує в середньому на одну сім'ю по 45—50 кг меду. Виробництво меду в умовах інтенсивного землеробства, де високий процент орних земель з великими площами сіль ськогосподарських культур, що не виділяють нектар (зерно ві, цукрові буряки, картопля), потребує досконалої техноло гії, багаторазових перевезень пасік, спеціальних заходів охо рони бджіл від отруєння при обробці сільськогосподарських культур пестицидами, матеріальних і трудових затрат. При цьому зусилля пасічників не обмежуються лише одержанням прямої продукції від бджіл. Значна частина прані через бджільництво вкладається у виробництво зерна гречки, на-«іння соняшнику, багаторічних бобових трав, плодів, овочів, скільки бджоли забезпечують перехресне запилення ентомо фільних культур на площі понад 2,7 млн. гектарів. Важливо, щоб у колгоспах і держгоспах, де утримують бджіл, пасічниць кі витрати відносили не тільки на собівартість меду. Адже в запилювально-медовому бджільництві не менше 20—40 % усіх витрат по галузі пов'язані з одержанням прибавки врожаю за пилюваних бджолами культур, яка реально становить 20— 25 %. Сімейна та індивідуальна оренда в 1989 р. поширилась на 40 % пасік і дає добрі результати. Про це свідчить досвід Віньковецького Хмельницької та Білоцерківського Київської областей міжгосподарських бджолопідприємств, рівень рен табельності яких становить 40—50 %. Як і в цілому по Радянському Союзу, на Україні поліп шено план районування порід бджіл. На пасіках більшості областей займаються чистопородним розведенням, для чого передбачене розмноження українських степових і карпатських бджіл. У північних районах Волинської, Ровенської, Сумської, Київської і Чернігівської областей необхідно зберегти абори генних поліських бджіл. Практичну роботу по забезпеченню пасік республіки ви сокоякісними матками і пакетами бджіл здійснюють Мукачів ський бджолорадгосп Закарпатської області, Цюрупинський бджолорадгосп Херсонської та 10 бджолорозплідників в ін ших областях. Так, Кримський обласний бджолорозплідник протягом останніх років одержує по 7 тис. плідних маток, при цьому рівень рентабельності господарства становить 65 %. Організовуються нові бджолорозплідники та спеціалі зовані радгоспи. Всі матковивідні господарства разом з ра йонними племінними пасіками, які мають також підвищити свою продуктивність, в основному будуть забезпечувати по требу в бджолиних матках у республіці. Більшість міжгосподарських бджолопідприємств та знач на кількість пасік колгоспів і радгоспів перейшли на комплекс¬не використання бджіл шляхом одержання додаткової про дукції— квіткового пилку, маточного молочка та реалізації приросту сімей і пакетів. По 3—5 т квіткового пилку за сезон збирають Красилівське бджолопідприємство Хмельницької, Гадяцьке — Полтавської, Кагарлицьке — Київської областей та інші. У 1988 р. цього цінного продукту в цілому по рес публіці було одержано майже 43 т на суму понад 1 млн. кар бованців. На пасіках комплексного виробничого напряму квіт ковий пилок становить 25—ЗО % структури товарної продук ції бджільництва. У зв'язку з розширенням використання в медицині підви щується попит на прополіс!. Харківським фармацевтичним інститутом розроблено і впроваджено нові лікувальні препа рати на основі прополісу, заготівля якого також сприятиме поліпшенню економічних показників галузі. Високоефекіивним заходом є одержання від бджіл маточ-ного молочка, завдяки чому рівень рентабельності пасіки про тягом лише одного року підвищується на 10—13 %. Серед передовиків виробництва — пасічники М. Л. Свириденко з колгоспу ім. крейсера «Аврора» Дніпропетровської; О. І. Гри-цик — колгоспу ім. Чапаєва Кіровоградської; І. П. Пец — Му качівського плембджолорадгоспу Закарпатської областей та інші. Спеціалістів-бджолярів з середньою спеціальною освітою готують Борзнянський радгосп-технікум Чернігівської облас ті та Чернятинський радгосп-технікум Вінницької. Зооінже-нерів із спеціалізацією по бджільництву готує Українська ор дена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарська ака демія. Наукове забезпечення галузі здійснюють Українська до слідна станнія бджільництва ім. П. І. Прокоповича, відділи та лабораторії деяких дослідних установ, кафедри вищих уч бових закладів. З 1989 р. розпочинає роботу новоорганізова-ний в республіці Український науково-дослідний і технологіч ний інститут бджільництва, основними завданнями якого е розробка теоретичних і практичних проблем розвитку бджіль ництва в республіці, їх впровадження у виробництво; науко во-методичне керівництво і координація наукових досліджень; консультативна та практична допомога керівникам і спеціаліс там бджільницьких господарств та бджолярам-любителям. В довіднику пасічника висвітлено основні питання біології бджолиної сім'ї, розведення та утримання бджіл, створення медоносної бази і ефективного її використання. На відміну від попереднього видання, довідник доповнено новими медоносними культурами, описано деякі хвороби бджіл, які остан нім часом набули поширення; охарактеризовано основні на прями розвитку галузі та нові форми організації праці в бджільництві. Розділи довідника написали: Вступ — М. В. Відоменко, генеральний директор «Укрбджолопром»; Значення і розвиток бджільництва — О. М. Вага, кандидат сільськогосподарських наук; Бджолина сім'я; Інвентар і механізація виробничих процесів у бджільництві; Виробництво продуктів бджільни цтва — В. П. Поліщук, доктор сільськогосподарських наук; Медоносна база бджіл — М. І. Чергик, кандидат сільськогоспо дарських наук; Запилення сільськогосподарських культур бджолами — А. Я. Кучерук, кандидат сільськогосподарських наук; Весняно-літній догляд за бджолами — О. /. Грицик, за відуючий пасікою; Зимівля бджіл; Боротьба з хворобами та шкідниками бджіл — Г. П. Михайленко, кандидат біологіч них наук; Організація бджільництва — О. Г. Мегедь, вчений агроном.
