Нозематоз — дуже поширена хвороба бджолиних сімей, су-проводжується проносом і масовою загибеллю дорослих бджіл та маток взимку й навесні. Збудник — мікроскопічний паразит нозема апіс — розмно-жується в епітеліальних клітинах середньої кишки маток, бджіл і трутнів. Цикл розвитку ноземи складний і триває 3— 4 дні. Початковою і кінцевою стадіями розвитку паразита е спори, стійкі проти дії факторів зовнішнього середовища. Життєздатність спор ноземи у трупах бджіл зберігається до п'яти років, у фекаліях бджіл на стільниках — до двох ро ків, у меду — до 10—11 міс. На спори ноземи згубно діють висока температура, пара 80 %-ної оцтової кислоти, 4 %-ний розчин формальдегіду та інші деззасоби. В епітеліальних клітинах розмножується при температурі від 22 до 34 °С, більш низькі і високі температури гальмують розмноження паразита і бджоли можуть видужати. Джерелом інвазії є хворі бджолині сім'ї. Хворі матки і бджоли виділяють з калом спори, забруднюючи мед, пергу, стільники, рамки, вулики. Інвазія поширюється від сім'ї до сім'ї при переставлянні забруднених стільників, пересадці бджіл, використанні незнезараженого інвентаря, огляді здоро вих сімей після хворих без дезинвазії рук. Виникненню хвороби сприяє утримання малостійких про ти захворювання південних порід бджіл, слабких сімей, ста рих маток і бджіл, недоброякісний корм, тривала зимівля, порушення спокою бджолиних сімей, значні коливання тем ператури і відносної вологості в зимівнику. Ознаки хвороби, У хворих сім'ях гине значна кіль кість бджіл, нерідко й матка, а в кінці зимівлі або протягом перших двох місяців після очисного обльоту бувають випад ки загибелі цілих сімей. Хворі сім'ї неспокійні зимою, що призводить до надмірного витрачання корму і переповнен ня задньої кишки неперетравними рештками, а часто й про носу. При випорожненнях бджіл у вуликах на стільниках, стін ках вулика, рамках, прилітній дошці видно калові плями. Після виставлення із зимівника гальмується розвиток сі мей, у хворих бджіл збільшується черевце, вони погано три маються на стільниках, малоактивні, крила їх тремтять, а се редня кишка збільшена, втрачає сегментацію і набуває мо лочно-білого кольору. Установлюють хворобу на основі мікроскопічного дослі дження бджіл і їх екскрементів, клінічних ознак при вислу хуванні взимку та огляду сімей з урахуванням епізоотоло гічних даних. Для дослідження у ветеринарну лабораторію направляють не менше 50 загиблих бджіл від 10—15 % сімей пасіки. Заходи боротьби. Залежно від ураженості бджіл збудником та з урахуванням клінічних ознак (загибель маток і бджіл, ослаблення сімей і пронос) пасіку оголошують не благополучною і проводять обмежувальні заходи. Весною значно уражені слабкі сім'ї, які не зможуть само стійно розвиватись, об'єднують. При потребі скорочують і утеплюють гнізда та поповнюють кормові запаси. З перези мованих гнізд при переселенні хворих бджолиних сімей у чис ті знезаражені та прогріті вулики видаляють всі забруднені фекаліями бджіл стільники, за винятком рамок з розплодом, які очищають, залишають у гнізді, а після виходу розплоду вибраковують. Замінюють стельові та вставні дошки, а також наволочку утеплювальних подушок. Вулики, звільнені після переселення хворих сімей, стельо ві та вставні дошки, а також годівниці старанно очищають і знезаражують. Сміття спалюють. Для дезинвазії використо вують гідропульти, дезустановки і камери (ДУК, ЛСД, ОППК, АПКД-М), Халати, лицеві сітки, рушники знезаражують три валим кип'ятінням. Після знезараження хімічними засобами предмети прополіскують у воді і висушують. Весною та влітку стимулюють розвиток сімей, відбудову ють нові стільники для заміни вибракуваних і створення за пасу, а також здійснюють заходи щодо запобігання занесен ню отрутохімікатів у гнізда бджолиних сімей. Під час голов ного медозбору від найбільш стійких проти нозематозу сімей виводять маток та підсаджують їх у менш стійкі. Після за кінчення головного медозбору від декількох різних за силою сімей відбирають по 100 г меду і направляють у ветеринарну лабораторію для дослідження на наявність паді, скорочують і формують гнізда із стільників, які не перебували в зимівлі, та утеплюють їх. При виявленні паді кормові запаси заміню ють цукровим сиропом з додаванням 70 %-ної оцтової кисло ти з розрахунку 0,3 мл на 1 кг цукру. Непридатні для використання стільники перетоплюють на віск, а придатні знезаражують. Для цього використовують: 4%-ний розчин формальдегіду, який готують з однієї частини формаліну і дев'яти частин води. Ним густо зволожують стіль ники, ставлять їх у щільні корпуси вуликів або ящики, за кривають, щілини замазують глиною і витримують при тем пературі не нижче 20 °С протягом 4 год. Після цього дезроз чин із стільників видаляють, промивають їх водою і просу шують; водяну пару з формаліном, одержану випаровуванням в чайнику розчину формаліну (300 г води + 100 г формаліну) при температурі 50—55 °С протягом ЗО хв. Стільники ставлять у камеру (корпус вулика) і щільно закривають. У льоток че рез гумову трубку спрямовують з чайника струмінь водяної пари з формаліном. Уникають прямого потрапляння струменя пари на стільники; водяну пару при температурі 55 °С протя гом 40 хв, якою знезаражують так само, як і при поперед ньому способі. Температуру регулюють за допомогою термо регулюючого пристрою; пари отцтової кислоти. Стільники поміщають у корпус вулика або ящик, зверху кладуть шар вати або чистих ганчірок товщиною 2 см, змочують 80 %-ною оцтовою кислотою з розрахунку 200 мл на 12-рамковий вулик, закривають стельовими дошками, всі щілини замазують гли ною і витримують три доби при температурі не нижче 16 °С або п'ять діб при температурі нижче 16 °С. Потім стільники виймають і провітрюють протягом доби; суміш газів, виго товлених з однієї частини окису етилену і 2,5 частини бро мистого метилу. Стільники накривають поліетиленовою плів кою, під неї вводять суміш газів з розрахунку 1,5—2 кг/м3, витримують протягом 3 днів, а потім провітрюють 2—3 дні.При дезинвазії стільників з використанням хімічних засо бів працюють у халаті, гумових рукавицях, окулярах і мар левих пов'язках. Лікування хворих сімей. При лікуванні ура жених нозематозом сімей найкращі результати дають фумагі лін і нозематол. Фумагілін і нозематол використовують для лікування сі мей весною. З профілактичною метою фумагілін дають сім'ям восени при поповненні кормових запасів на зиму. Тепер користуються фумагіліном ДЦГ, який випускається в Угорщині. Він має вигляд порошку, розфасованого у фла кони по 20 г, в тому числі 0,5 г діючої речовини. Для виго товлення лікувального сиропу до 1 л цукрового сиропу дода ють 800 мг фумагіліну, або вміст флакону до 25 л цукрового сиропу. Препарат спочатку розчиняють у теплуватій воді (ЗО °С), а потім старанно розмішують з сиропом. Лікуваль ний сироп дають бджолам по 250—500 мл протягом 2—3 тиж нів, а восени по 2—3 л за один раз. Всього кожній сім'ї зго довують 5 л сиропу. На великих пасіках фумагілін застосовують у вигляді ме дово-цукрової пасти. Для виготовлення 50 кг пасти беруть вміст 10—15 флаконів фумагіліну, рівномірно перемішують його з 40 кг цукрової пудри, додають 10 кг підігрітого до 50° меду'і 0,5 л теплої (37°) води. Пасту кладуть поверх рамок під потолочинку дозою 100—150 г на вуличку бджіл. Нозематол — рідина жовтого кольору, яка випускається в аерозольних балончиках об'ємом 170—385 см3. Препарат ви користовують для обробки сімей весною при температурі не нижче +14 °С. Перед обробкою розширюють вулички до 2— З см, обкурюють бджіл з димаря, а потім з віддалі 20—25 см від поверхні рамок направляють струмінь аерозолю вздовж кожного міжрамкового простору протягом 1 —1,5 сек. Потім відразу вулички скорочують, гніздо накривають полотниною і подушкою, ставлять кришку вулика і додатково в нижній льоток вводять аерозоль протягом 3—5 сек, залежно від сили сім'ї. Проводять 3—4 обробки через 3—4 дні. Пасіку оголошують благополучною при відсутності клініч них ознак хвороби і негативних наслідків мікроскопічних до сліджень весною наступного року і проведенні заключної дезинфекції. Акарапідоз—інвазійне захворювання дорослих бджіл, ма ток і трутнів, яке уражає органи дихання (переважно перед ню пару грудних трахей). Збудник — мікроскопічний кліщ акарапіс Вуді, який має сплющене, овальне тіло, чотири пари ніг, живиться гемолімфою. Збудник від хворих до здорових бджіл передається при контакті. Поширюється при блуканні бджіл, підсиленні сімей, роїнні, безконтрольних кочівлях, продажу-купівлі сімей, паке тів і маток. Від моменту зарзження до захворювання 50 % бджіл у сім'ї минає 3—5 років, протягом яких хвороба перебігає без симптомно. Сприяє розвиткові прохолода, дощова погода з малою кількістю сонячних днів. Спостерігається захворюван ня в Київській, Чернігівській, Сумській та Кримській областях. Ознаки хвороби. В умовах пасіки клінічні ознаки хвороби виявляють в кінці зими та весною при перших очис них обльотах, а пізніше після різких похолодань. Хворі бджоли не можуть літати. Крила у них неправильно складені, розставлені («розкрилиця»). У перші сприятливі дні обльотів або після похолодань хворі бджоли виповзають з вуликів, падають на землю і згодом гинуть. В сім'ях багато підмору. Трахеї хворих бджіл коричневі, а у здорових — світ лі. Ці зміни добре видно під мікроскопом. Точний діагноз ставлять на основі досліджень у ветеринар них лабораторіях 50 бджіл від кожної хворої чи підозрюва ної сім'ї. Заходи боротьби. На неблагополучні пасіки і су міжні в радіусі 5—7 км накладають карантин та проводять обмежувальні й лікувальні заходи. Хворі сім'ї обкурюють аерозолем (димом) фольбексу або фольбексу ВА. Фольбекс випускають у формі термічних плас тинок зеленого кольору розміром 2X10 см, кожна з яких міс тить 0,4 г хлорбензилату. Сім'ї обробляють вранці або ввечері при наявності всіх бджіл у вуликах і температурі повітря не нижче 12 °С вісім разів з інтервалом 7 діб в дозі одна полоска на 5—6 стільників, зайнятих бджолами. При обробці сімей пластинки кладуть на металеву основу, підпалюють, полум'я гасять і вводять пластинку у льоток, щільно його закривають на 25—ЗО хв, а потім відкривають. Тліючі пластинки можна підвішувати на дроті в розширено му міжрамковому просторі. Для підвищення ефективності обробки гнізда зверху і збоку герметизують. Фольбекс ВА виготовляють у формі термічних пластинок оранжевого кольору розміром 2X10 см. У кожній з них міс титься 0,37 г лікувального препарату — бромпропілату. Бджолині сім'ї обробляють при температурі зовнішнього повітря не нижче 10 °С 6 разів з інтервалом 7 діб, витрачаю чи одну пластинку на 7 стільників. Після обробки льотки за кривають на 1 год. Щоб запобігти загибелі маток, при лікуванні за добу пе ред обробками сім'ям дають по 0,5 л цукрового сиропу, а ма ток на час їх проведення ізолюють від бджіл під ковпачки або в кліточки, залишаючи їх в гнізді на одну добу, а'потім випускають. Лікування краще проводити весною. Періодично контролюють його ефективність, досліджуючи бджіл у лабо раторії. Через рік після триразового одержання в лабораторних до слідженнях негативних результатів карантин знімають. Вароатоз — надто поширена небезпечна хвороба розплоду, робочих бджіл, маток і трутнів. Збудником є кліщ вароа якоб соні, який живиться гемолімфою, його добре видно неозброє ним оком. Розмір тіла самок 1,06X1,7 мм, самців —0.97ХХ0.93 мм. Колір самок коричневий, а самців молочно-білий. Самці порівняно із самками живуть значно менше і після па-рування гинуть Самки весняного і літнього виплоду живуть 1—3 міс, а осіннього— протягом всієї зими. Самка відкладає 1—8 яєць на лялечку, проникаючи в роз плід перед запечатуванням його кришечками. Тривалість роз витку паразита 7—9 днів. Трутневий розплід уражується ін тенсивніше, ніж бджолиний. Джерелом інвазії є уражені кліщем бджолині сім'ї, паке ти, рої, матки, трутні, розплід. Бджолині сім'ї не видужують без допомоги пасічника і через 3—4 роки, коли ступінь ура ження бджіл досягає 20 % і більше, гинуть. Ознаки хвороби проявляються при сильному ура женні бджолинил сімей. Узимку хворі бджоли шумлять, неспо кійні, вилітають з вуликів з переповненим кишечником, опро ношуються і гинуть. В активний період вони порівняно із здо ровими відстають у розвитку, менш продуктивні. Біля вуликів знаходять викинутих виродливих менших за розміром недо розвинених молодих бджіл і трутнів та їх лялечок. У хворих сім'ях спостерігають строкатий розплід, продірявлені кришеч ки, загиблі личинки в комірках стільників жовтуватого кольо ру, які розкладаються, утворюючи масу, що нагадує гнилець. Найбільший відхід бджіл в осінньо-зимовий період та весною. Точний діагноз на вароатоз ставлять при виявленні кліщів на бджолах, трутнях, і матках, розплоді та смітті з дна ву лика. Для дослідження з крайніх рамок, які містять відкритий розплід, беруть 100—200 живих бджіл у другій половині дня, а льотних — у першій. Шмат стільників з розплодом розмі ром 3X15 см вирізують по краях рамки. Заходи боротьби. На неблагополучних пасіках вво дять обмежувальні заходи, які зводяться до заборони кочі вель, перестановки стільників з розплодом від однієї сім'ї в іншу, недопущення зльоту роїв та зменшення міжгосподар ських зв'язків. На пасіках утримують стійкіших проти захворювання міс цевих бджіл, сильні сім'ї з молодими високопродуктивними матками у вуликах, які розміщують проти сонця на підставках висотою 30—50 см, із закритими нижніми льотками, обладна ними кліщовловлювачами. Гнізда скорочують відповідно до сили сім'ї та утеплюють. Впроваджують протиройові заходи, формують безрозплідні відводки. Пізно восени та рано навес ні з вуликів видаляють рамки з розплодом. Літом у кожній сім'ї тримають 2—3 воскобудівельні рамки або трутневі стіль ники, які після запечатування в них трутневого розплоду ви різують і перетоплюють чи зрізують кришечки, витрушують личинок і лялечок та зрошують їх 2—3 %-ним розчином оцто вої кислоти. Після цього стільники промивають водою і став лять у вулики. Восени слабкі сім'ї, у яких менше трьох вуличок, об'єд нують. Нарощування бджіл на зиму проводять зразу ж після головного медозбору і відкачування меду. Не пізніше другої половини серпня замінюють цукром до 5—6 кг кормового ме ду. Слідкують за наявністю в гніздах 2—3 рамок з пергою. Дотримують основних правил утримання та догляду за бджо линими сім'ями. Лікують бджіл за допомогою фенотіазину, вароатину, фоль бексу, фольбексу ВА, мурашиної і щавелевої кислоти, тимолу, біпіну, санвару, варобрауліну, препарату КАС-81 і тепловим способом. Перед обробкою сімей хімічними препаратами у вулики ставлять кліщовловлювачі, а на його дно кладуть листки па перу, змащені тонким шаром вазеліну або олією; у вуликах замащують щілини; поверх гнізда кладуть полотнину, поліе тиленову плівку і подушку. Напередодні обробки кожну партію препарату випробову ють на 3—5 сім ях, різних за силою. При відсутності в сім'ях великої кількості загиблих бджіл, маток, зльоту бджіл і ви кидання розплоду препарат можна використовувати. Порошок фенотіазин в дозі 1,5 г на одну бджолину сім'ю використовують для одноразового обкурювання ввечері або вранці, коли всі бджоли перебувають у вулику, при темпера турі не нижче 15 °С за допомогою димаря з подовженим носи ком. Бджіл обробляють три дні підряд. За місяць проводять чотири курси через кожні 7—8 днів. Дим вводять зверху у вулички і льоток. Для обробки однієї сім'ї на 12 рамок ви користовують таблетку фенотіазину (0,7 г), яку поміщають на металеву пластинку довжиною 15—20 см, шириною 2— 2,5 см з отвором 1,0 см, підпалюють і вводять в льоток. Об робку проводять тричі через 7—8 днів. Безрозплідні сім'ї, відводки, пакети обкурюють три рази з інтервалом 24 год. Після кожної обробки льоток закривають на 15—20 хв, а потім відкривають на 1 см. Вароатин вводять у розширені до 3 см вулички з відстані 10—15 см, під кутом 45 протягом 1 —1,5 с у кожну і через льоток протягом 3—5 с. Потім льоток залишають відкритим на 1 см до ранку. Обробку проводять при температурі не ниж че 15 °С весною двічі через 24 год, а восени 4 рази з тим же інтервалом, видаляючи із сімей запечатаний розплід. Фольбекс ВА і фольбекс застосовують, як і при захворю ванні на акарапідоз. Фольбексом обробляють весною і восени безрозплідні сім'ї двічі з інтервалом 24 год, витрачаючи одну пластинку на 6 вуличок бджіл. При лікуванні бджолиних сі мей фольбексом ВА проводять по 4 обробки з інтервалом 4 дні весною і восени, а безрозплідних відводків — дві оброб ки через 24 год. Доза препарату на кожну обробку — одна пластинка на 7 стільників, зайнятих бджолами. Тимол використовують для лікування при температурі зов нішнього повітря не нижче +7—8 °С і не вище +27 °С у пе ріод активного льоту бджіл. По верхніх планках рамок роз пилюють дворазово 0,25 г препарату на вуличку бджіл з ін тервалом 7 діб, а при сильному ураженні — триразово через 4 доби. Протягом сезону проводять три курси лікування: вес ною, літом, зразу після відкачування меду, і восени, коли від сутній розплід, а зимовий клуб ще не сформувався. По 10—15 г препарату на вулик розфасовують в мішечки (пакети) з марлі, капронової тканини розміром 5X5 або 10X10 см і поміщають зверху та збоку або на верхні планки рамок біля задньої стінки вулика. Через 3—4 тижні тимол підсипають у мішечки, оскільки він випаровується, і тримають у вулику весь активний період, виймають тільки при темпера турі вище +27 °С. Улітку можна використовувати для лікування чебрець з розрахунку 100 г^на одну сім'ю. Свіжі стебла, листки і квітки чебрецю пропускають через м'ясорубку, поміщають на два шари марлі і закривають зверху поліетиленовою плівкою. Утворений пакет марлею вниз кладуть над гніздом і накри вають стелинками або полотнинкою. В міру підсихання (че рез 3—5 днів) подрібнену масу змінюють. Тривалість і умови обробки аналогічні таким при застосуванні тимолу в мішечках. Мурашиною кислотою (ГОСТ 5848—73 або 1706—78) хворі сім'ї лікують при температурі повітря від +14 до 25 °С вес ною після обльоту двічі з інтервалом 12 днів, а в літньо-осін ній період після останнього відкачування меду одноразово. При цьому користуються різними способами обробки. Пер ший спосіб зводиться до того, що в плоскі поліетиленові фла кони наливають ЗО—50 мл мурашиної кислоти, вставляють в них марлеві ґноти так, щоб вони міцно тримались в шийці флакону і на 5 см виступали над ним. Потім флакони підві шують до верхньої планки рамки без стільника і розміщують між двома крайніми рамками гнізда. При другому способі картонні пластинки розміром 15X25 см, товщиною 3—5 мм просочують кислотою (30—50 мл) і кладуть в поліетиленові пакети, що мають 1—2 отвори діаметром 1 —1,5 см, розмі щують отворами донизу на дві дерев'яні планки, розташовалі поперек рамок, над гніздом. Мурашину кислоту можна нали вати в поліетиленові кришки, які використовують в домашньо му господарстві. їх ставлять на рамки і накривають картоном або фанерою. Місткості з кислотою тримають в бджолиних сім'ях 3—5 днів. Щавелева кислота (ГОСТ 22180—76 або ТУ 6—14—1047— 79) застосовується у вигляді 2 %-ного водного розчину кім натної температури, виготовленого перед обробкою бджіл. Лікування бджолиних сімей складається з двох курсів по дві обробки кожний з інтервалом 12 днів. Перший курс ліку вання проводять весною після обльоту бджіл і санітарного очищення вуликів, а другий — після головного медозбору і за ключного відкачування меду. Сім'ї лікують при температурі не нижче +16°С При обробці із вулика виймають всі рамки, зайняті бджолами, і обприскують їх з допомогою розпилюва ча «Росинка» з віддалі 30—35 см під кутом 45—60° до по верхні рамки. Можна розширити вулички до 5 см і обробити бджіл, не виймаючи рамок з вулика. Щоб розчин кислоти не потрапляв у стільники, особливо восени, бджіл бажано стру сити з них на дно вулика, а коли вони розповзуться по дну і стінках вулика, обприскати їх. На обробку однієї рамки, зай нятої бджолами, використовують 10—12 мл розчину. Санвар використовують для лікування при температурі +7—25 °С у весняно-літній період і восени після закінчення вирощування розплоду. Лист паперу змащують препаратом, кладуть у кліщовловлювач і тримають у вулику протягом 10— 12 днів. Доза препарату 12 мл на 12-рамковий вулик. Прово дять дві обробки з інтервалом 10—12 днів. Препарат КАС-81—рідина коричневого кольору, має спе цифічний запах, гіркий на смак. Це відвар із бруньок сосни з молодими пагонами і полину гіркого. Виготовляють його із завчасно заготовлених, висушених і подрібнених 50 г бруньок сосни, 50 г полину гіркого , зібраного під час вегетації і 900 г полину зібраного в період цвітіння. Суміш заливають 10 л во ди і кип'ятять на слабкому вогні в емальованому посуді про тягом 2—3 год. Потім відвар залишають на 8 год в теплому місці, після чого фільтрують через 2—3 шари марлі. Виго товлений відвар добавляють із розрахунку ЗО—35 мл на 1 л цукрового сиропу й згодовують сім'ям після відкачування меду на зиму залежно від їх сили 5—10 л лікувального корму в 3—4 прийоми. Варобраулін — порошок кремового кольору з пряним за пахом. Одержують його з рослинної сировини. Бджолині сім'ї обробляють препаратом при температурі повітря не нижче + 15 °С весною і в кінці літа. Для цього виймають рамки з бджолами, обсипають їх з відстані 25—ЗО см від стільника, витрачаючи 3—4 г препарату на кожну рамку. Залежно від ступеня ураження бджіл проводять 3—5 обробок через 5— 7 днів. Біпін використовують для лікування сімей при температу рі не нижче 0°С. Для виготовлення робочого розчину беруть 0,5 мл препарату і додають до 1 л води. Розчин вводять шпри цем у кожну вуличку з бджолами в дозі 10 мл. Обробки про водять двічі з інтервалом 1—7 днів. Краще це робити при від сутності розплоду в сім'ях. Після лікувальних обробок листи паперу з кліщовловлюва чів наступного дня разом з опалими кліщами виймають і спа люють. Щоб уникнути потрапляння хімічних препаратів в продукти бджільництва, лікувальні обробки закінчують за місяць, а при використанні фольбекса ВА — за 45 днів до головного медозбору. При проведенні обробок з метою особистої безпеки корис туються халатами, фартухами, рукавицями, респіраторами ПРВ-5, респіраторами з протигазовими патронами УЭВ-1 або Ф-46-К, або респіраторами з герметичними окулярами ПО-1. Після закінчення роботи руки й лице миють теплою водою З миломняний й осінній періоди при відсутності в них розплоду та температурі зовнішнього повітря 0 (-8 °С. Безстільникові пакети і рої обробляють у будь-який час. Бджіл струшують із стільників у касети через спеціальні лійки, потім касети переносять в камеру, де обробляють бджіл при температурі 45—47 °С протягом 15—ЗО хв. На небезпечних щодо вароатозу пасіках порожні вулики, утеплювальні подушки, інвентар і стільники від хворих сімей перед користуванням витримують у недоступних для бджіл місцях 35 днів або піддають дезакаризації сірчистим газом, який одержують спалюванням 200 г сірки на 1 м3 при експо зиції 24 год, бромистим метилом чи ОКЕБМ по 200 г/м3 під плівкою з експозицією 10 год. Територію пасіки, передльоткові майданчики щотижня очищають від трави, сміття, трупів бджіл, які спалюють. Обмеження знімають з пасіки після негативних наслідків дослідження бджіл і розплоду в осінню ревізію минулого ро ку і весняну — наступного. Браульоз спричинюють паразитуючі на тілі маток, бджіл і трутнів дорослі браули та їх личинки й лялечки. Браула надто рухлива коричнево-червонуватого кольору комаха роз міром 1,3X1 мм. Паразитів найчастіше знаходять на поверхні грудей усіх дорослих особин бджолиної сім'ї. Браули відкладають яйця переважно на кришечках запеча таного меду. Личинки, які виходять з яєць, роблять ходи попід медовими кришечками і живляться медом та пергою. Трива лість розвитку паразита — 21 день з моменту відкладання яйця. Дорослі браули споживають корм, який виділяють матки, бджоли і трутні при подразненні їх ротових органів парази тами. Вони постійно турбують сім'ї, знесилюють маток і бджіл. У сім'ях їх найбільше знаходять восени. Так, на одній бджолі може бути 1—5, а на матці ЗО—40 браул, а іноді й більше сотні. При значному ураженні матки зменшують відкладання яєць, а сім'ї стають слабкими й малопродуктивними. Заходи боротьби. Систематично (через 10 днів) знищують яйця, личинки і лялечки зрізуванням воскових кри шечок медових стільників з весни до головного медозбору і наступним перетоплюванням їх на віск. Вибраковують старі стільники, які тепліші і сприятливіші для розвитку паразита. Дорослих браул знищують обкурюванням димом фенотіа зину. Для обробки двох сімей беруть 3 г препарату, загорта ють у папір і кладуть у димар на розжарене вугілля. Протя гом ЗО с вводять по ЗО—40 струменів сіро-білого диму фено тіазину в льотки обох сімей, а потім повторно по 20 струменів. Сім'ї обробляють три дні підряд. Через кожні десять днів курс лікування повторюють до повного видужування бджіл. Ліку ють сім'ї і варобрауліном (так, як і при вароатозі). Сенотаїніоз — інвазійна хвороба, спричинювана личинками мухи сенотаїнії трикуспіс, які паразитують в грудній порожнині тіла бджіл і маток. Хвороба в окремі роки завдає пасі кам значної шкоди. Мухи попелясто-сірого кольору, з білими смужками на голові, довжиною 6—8 мм. Вони, як правило, сідають на дах вулика, звідти нападають на бджіл у польоті й відкладають на них живу личинку, яка прогризає хітиновий покрив і залазить в грудну порожнину. Одна самка може від класти до 800 личинок, які живляться гемолімфою, руйнують м'язи і внутрішні органи бджоли. Потім зріла личинка зали шає труп бджоли, залазить у землю, де перетворюється в ля лечку, а згодом — у дорослу муху. Ознаки хвороби. Хворі бджоли втрачають здатність літати і повзають на дні та біля вулика, на пасічному точку. На дахах вуликів виявляють дорослих мух, які періодично злітають і наздоганяють бджіл для відкладання на них ли чинок. Заходи боротьби. Для знищення дорослих мух се нотаїній на даху вуликів кладуть листи світлої жерсті або скла розміром 50X50 см, пофарбовані з нижньої сторони бі лою масляною фарбою. На поверхню кожного листа рівно мірним шаром наносять 5—6 г 0,05 %-ної вазелінової емуль сії ціодрину. Щоб принадити мух, у центр листа ставлять скляний флакон місткістю 30—50 мл з атрактантом, котрий готується так: 50 г сухого цвіту ромашки запарюють 1 л ки п'ячої води; після охолодження до настою додають 50 г цукру і 2—3 г дріжджів; через 12 год суміш використовують. Фла кон закупорюють. Через 15 діб повторно наносять емульсію на листи. Також мух можна виловлювати за допомогою білих тарілок з водою, розставлених на даху вуликів. Трупи бджіл на пасіці регулярно збирають і спалюють.
