Необхідні для організму речовини надходять у результаті споживання і перетравлення нектару і виробленого з нього меду та квіткового пилку (рис. 3). Сім'я пристосувалась його збирати, переробляти для зберігання та економно витрачати. Споживачами корму е розплід у стадії личинки й дорослі особини протягом усього життя. Личинки, з яких розвиваються робочі бджоли і трутні, у перші три дні після виходу з яйця потребують спеціального корму. Він виробляється верхньощелепними і підглотковими залозами бджіл-годувальниць. Це молочко. З четвертого дня їм готують кашку — суміш меду, пилку та води. Після запе чатування розплоду годівля припиняється. Личинки в маточниках забезпечені молочком на весь пе ріод цієї стадії. Для дорослої матки певна група бджіл, що доглядають за нею, виділяє таке саме маточне молочко. Цей високопоживний біологічно активний корм годувальниці по стійно дають їй незалежно від пори року. Протягом кількох днів після виходу з маточника та при транспортуванні в спе ціальних кліточках матка може жити за рахунок меду або кормового тіста, виготовленого з цукру й меду. Дорослі робочі бджоли споживають вуглеводистий і біл ковий корм, хоча пропорції між ними змінюються. Живлення пилком тимчасово може припинитись, проте мед потрібний постійно. Як тільки його не стане, бджоли гинуть. Тому при роїнні, покидаючи гнізда, вони набирають запас меду в зо бики, якого вистачає їм на кілька днів. Взимку, коли настає стан спокою і припиняється льотна діяльність, виховання розплоду, будівельні та інші роботи, в гнізді виробляється тепле, відбуваються обмінні процеси, які потребують надходження в організм енергетичного корму. Виникнення і розвиток сімейного способу життя сприяли формуванню ряду пристосувань у живленні медоносних бджіл, з яких найхарактерніші: вузька спеціалізація у виборі корму; пластичність щодо витрачання його в різні пори року; різно характерність живлення особин сім'ї; зміна дієти залежно від віку та активності життєвих процесів і виконуваних функ¬цій робочих бджіл. Життя сім'ї повністю залежить від комахозапилюваних рослин, у яких нектарники виробляють солодкий сік — нектар. Ним живляться бджоли під час цвітіння рослин, а також збирають та переробляють у мед для створення запасів на період негоди. У випадках відсутності нектару вони знахо дять і можуть приносити інші рослинні продукти: падь, сік зрілих плодів і ягід. У сучасному бджільництві при потребі бджіл підгодовують буряковим або тростинним цукром у ви гляді сиропу чи тіста. Але ці замінники вуглеводистого корму є тимчасовими, а палевий мед навіть завдає шкоди, особливо в період зимівлі. Значення меду як корму полягає насамперед у тому, що
він містить великий запас енер гії і використовується: для ви роблення тепла, чим регулю ється режим температури в гнізді; на механічну енергію м'язів бджіл, за рахунок якої відбувається льотна та інші ви ди робіт; при будуванні стіль ників з воску, який виробляєть ся в клітинах спеціальних залоз у результаті складних біохіміч них процесів, і на формування організму, що розвивається з невеличкого яйця. Кількість меду, що витрача ється сім'єю протягом року на всі потреби, різна. За даними О. М. Ковальова (1949), в умовах центральних районів РРФСР вона становить 96 кг, а за даними Г. А. Аветисяна (1971) —80—85 кг. У дослідах, проведених в інституті бджіль ництва, встановлено, що протягом року сім'я споживає 74— 78 кг, а в активний період — 69—73 кг меду (Гареєв А. Н., 1969). Румунський дослідник А. Малаю (1979) на основі роз рахунків довів, що бджолиній сім'ї потрібно 80 кг енергетич ного корму, з яких 50 кг вона використовує з меду, а ЗО — з перги. При підгодівлі цукровий сироп може замінювати енерге тичну частину корму. Живлення ним в осінньо-зимовий період не викликає помітних негативних явищ. Але в активний пе ріод бджолині сім'ї на цукровому кормі розвиваються слаб ше, ніж при споживанні меду. Перетравлення і засвоєння вуглеводів відбувається в се редній кишці. Прості цукри всмоктуються клітинами епітелію відразу, а сахароза спочатку обробляється ферментом інвер тазою, а потім розщеплюється на глюкозу і фруктозу. Непе-ретравлена частина зовсім незначна. Так, з квіткового меду в товстій кишці залишається 1,84—1,98 % речовин, цукрового корму — до 0,64, меду з домішкою паді — до 2,5 % і більше (Таранов Г. П., 1972). Вуглеводне живлення бджіл має велике значення. Як тіль ки вони сформували сім'ю і перестали жити поодинці, виник ла потреба обігрівати гніздо. Для цього витрачається різна кількість поживних речовин з великим запасом енергії. Навітьвзимку, коли температура клуба значно знижується, поки немає розплоду,"сім'я зігрівається за рахунок з'їденого кор му, бо запаси поживних речовин у тілі для теплоутворення практично відсутні. Основну кількість енергії протягом більшої частини року сім'я витрачає на підтримання температури в межах 34— 35 °С, а також на льотну роботу. Через це в практиці бджіль ництва важливо створювати такі умови, при яких ці витрати можна скоротити. Це, зокрема, утримання сильних сімей у доброякісних вуликах, захист гнізда від вітру й холоду при знижених температурах, а влітку — від спеки, розміщення пасіки ближче до медоносів. При перегріванні гнізд бджоли змушені переключатись на вентилювання вуликів та прине сення води. В добре провітрюваних вуликах під час медо збору зменшуються витрати енергії на переробку нектару в мед. Частина енергетичного корму потрібна для здійснення різних фізіологічних процесів у організмі (дихання і обмін речовин, функціонування органів і систем, мускульна актив ність, вироблення воску, молочка і ферментів, обмін в клі тинах, розвиток різних органів та збільшення маси молодого організму). Отже, виникнення сім'ї медоносних бджіл супроводжува лось посиленням ролі енергетичного корму. Разом з тим сформована біологічна одиниця, що складається з кількох де сятків тисяч її членів, пристосовувалась до економного витра чання створених запасів, бо від них залежало життя та існу-ваня. Цим пояснюється регулювання кількості робочих бджіл стосовно до періодичності медозбору (нарощування сили до пори найбільшого нектаровиділення), своєрідна структура й умови життя бджолиного клуба, знищення зайвих споживачів корму (трутнів) в осінньо-зимовий період. Одним з важливих пристосувань живлення бджіл є заго тівля запасів вуглеводистого корму, який може зберігатись не тільки до медозбору наступного сезону, а й довше. Для цього вони значно змінюють склад зібраного нектару, зменшуючи вміст води до 21 % і нижче. Вироблений мед не псується, практично залишаючись незмінним, і, як правило, не криста лізується в запечатаних комірках. Звідти він доступний для живлення в будь-яку пору року. Високим вмістом сухої ре човини (80—83 %) пояснюється велика енергонасиченість за готовленого корму. Тому в окремі місяці зимівлі сім'я обме¬жується споживанням 0,9—1,2 кг меду, а його запас (18— 22 кг) витрачається протягом півроку і більше. За норму річної потреби меду для сім'ї з ресурсів кормової бази беруть для розрахунків близько 85 кг. Бджоли самі регулюють його споживання і витрачають економно, чим відрізняються від інших сільськогосподарських тварин, яких годують за добо¬вими раціонами. Посилення заготівлі меду відбувалось не тільки у зв'язку з удосконаленням організації бджолиної сім'ї і процесів їїжиттєдіяльності. Великий вплив на неї мали умови клімату й медозбору. З розселенням виду в районах із суворою і три валою зимою та багатими запасами нектару сім'я почала збирати за день 12—15 кг, а іноді й понад 20 кг корму. Спо стерігались випадки, коли в умовах Далекого Сходу Радян ського Союзу денний збір нектару на одну сім'ю перевищував ЗО кг. Зареєстровано одержання від сім'ї в багатих медозбір-них умовах понад 300 кг продукції за рік. Протеїнове живлення. Протеїн — група речовин (білки й аміди), що містять азот і забезпечують обмінні процеси жи вих організмів, в тому числі й медоносних бджіл. Під дією ферменту протеази в середній кишці білки розщеплюються до амінокислот, а потім до простіших сполук—аміногруп. Завдяки біохімічним реакціям через аміногрупи здійснюється перетворення одних амінокислот в інші. Чим різноманітніший амінокислотний склад протеїнового корму, тим повноціннішим' є живлення організму. Основне джерело протеїну для бджіл — квітковий пилок, де вміст його залежно від виду рослин перебуває в межах 16—42 %. У меду його в середньому 0,5 %. Прості речовини, що утворюються при перетравленні пил ку, всмоктуються клітинами епітелію середньої кишки, а по тім гемолімфою розносяться до різних органів. У бджоли амінокислоти задовольняють потребу власного організму, а також через спеціальні залози у вигляді молочка витрачае ться для годівлі розплоду (личинок) і матки. Білковий корм значно впливає на окремі функції особин та житєдіяльність і продуктивність бджолиної сім'ї. Так, у молодих бджіл у результаті посиленого споживан ня перги протягом перших днів життя значно збільшується запас білка в тілі, стають розвиненими підглоткові залози та інші органи, чим забезпечується здатність виконувати різ ні роботи залежно від зіку та умов життя. Бджоли старшого віку витрачають протеїн для поновлення тканин новими клі тинами, обмінних процесів та вироблення різних ферментів. Резерв амінокислот створюється переважно в жировому тілі. Особливо збільшується він у бджіл, що виводяться .напри кінці літа й готуються до зимівлі. Вирощені на бідних запа сах перги і виснажені восени (наприклад, переробкою сиропу, кліщовою хворобою) бджоли стають фізіологічно неповноцін ними й живуть недовго. Вигодування розплоду потребує найбільшо! кількості біл кового корму. На вирощування 1 кг бджіл (близько 10 тис. особин) сім'я витрачає до 1,5 кг перги. А тому в період, коли матка відкладає щодоби по 2 тис. яєць, бджоли приносять 300 г обніжжя. За кожні 10 днів інтенсивного росту сім'я спорожняє три рамки перги,' тобто близько 3 кг. Частина її витрачається на приготування кашки личинкам старшого віку, а решту бджоли споживають для виділення молочка. При зменшенні запасів перги у велику інтенсивність яйцекладки послаблюється. Ь умовах білкового голоду виховання роз-плоду припиняється, бджоли викидають личинок з комірок. Резерву поживних речовин у їх тілі для вироблення молочка вистачає ненадовго. Під час медозбору внутрішньовуликові та льотні бджоли посилено виділяють фермент інвертазу для розщеплення са харози на прості цукри. Ферментативна активність пов'язана з функцією підглоткових залоз, що залежить від вмісту білка в кормі. Виділення воску залозами можливе лише тоді, коли мо лоді бджоли добре підготувались до секреторної діяльності клітин, споживши в молодому віці достатню кількість перги. Хоча віск і не містить азоту, проте одержання його від сімей неможливе без протеїнового живлення. Здатність відтворювати потомство матки і трутні прояв¬ляють при повноцінній годівлі. Матку бджоли постійно забез печують молочком, яке містить всі необхідні амінокислоти й інші поживні речовини. У численних дослідах встановлено залежність яйцекладки матки і виведення розплоду від запа¬сів перги у вулику або підгодівлі протеїновим кормом. До парування здатні трутні, вирощені в сім'ях із достатніми за пасами перги. Отже, для одержання великої кількості продукції та утри мання повноцінних сімей необхідно дбати про постійне забез печення їх білковим кормом. Протягом року вони споживають в середньому ЗО кг перги. Ліпідне живлення. Жири і жироподібні речовини надхо дять в організм личинок і дорослих особин з пилком та мо лочком. Під впливом ферменту ліпази в середній кишці вони розщеплюються до жирних кислот, потрібних для вироблен ня залозами молочка, воску, відкладення резерву енергетич ного матеріалу та забезпечення інших фізіологічних і біохі мічних процесів у клітинах. Оскільки бджоли збирають пилок з різних видів рослин, склад ліпідів надто різноманітний. За даними багатьох до слідників, вміст жирів і жироподібних речовин у пилку змі нюється від 1,5 до 19,5 %. Розміщення пасік на угіддях, де цвітуть рослини, забезпечує бджіл пергою, яка задовольняє їх потребу в жирах. Мінеральне живлення відіграє важливу роль в обмінних процесах. Мінеральні елементи надходять в організм з некта ром (медом), пилком і водою. У квітковому меду мінераль них солей міститься в середньому 0,17 %, падевому— 1, пил" ку — 2—4%. Мед, вироблений з цукрового сиропу, за міне ральним складом значно бідніший. У ньому не вистачає 17 мікроелементів з ЗО, що надходять з нектаром. Відсутність їх у кормі призводить до різних порушень в обміні речовин, послаблення дії гормонів, вітамінів. Вода. Поряд з поживними речовинами вода необхідна для живлення організму дорослих бджіл і розплоду (личинок) і, крім того, для регулювання температури й вологості гнізда. При випаровуванні маленьких краплин з поверхні стільниківзнижується температура повітря і навіть під час спеки не перевищує норму (35°С). Це важливе пристосування бджіл для створення необхідних умов середовища влітку. Потреба у воді задовольняється принесенням її у зобику з напувалок на пасіці, водоймищ, річок, надходженням з рід ким нектаром, поглинанням з повітря відкритим у комірках медом. Кількість її на добу різна, але найбільше витрачають сильні сім'ї при високій температурі, під час закривання ву ликів для запобігання відвідуванню бджолами оброблених хімічними засобами рослин. В ізольовані сім'ї воду треба обов'язково наливати в годівниці або подавати за допомогою нескладних пристосувань. Бджоли активно носять воду вес ною, коли у вуликах багато розплоду, а нектару немає. її ви користовують разом з медом і пергою для приготування каш ки личинкам. За даними В. А. Нестерводського (1966), найкраща для бджіл за мінеральним складом джерельна вода, а м'яку, наприклад дощову, необхідно підсолювати (5 г солі на 1 л). Напувалки з водою бджоли охоче відвідують в захищених від вітру і прогрітих сонцем місцях.
