ЗИМІВЛЯ БДЖІЛ.
Умови зимівлі блжіл. Добра зимівля досягається розве денням зимостійких, порід бджіл, пристосованих до місцевих умов; утриманням сильних і стійких проти захворювань сімей з великою кількістю молодих бджіл; своєчасним забезпеченнм

на період зимівлі достатньою кількістю доброякісних кормів і правильним розміщенням їх у стільниках, які ще не були в зимівлі; скороченням безобльотного періоду; ство ренням бджолам оптимальних умов температури, вологості і спокою.
За сукупністю ознак у зонах Лісостепу і Степу Українсь кої PCP найбільш зимостійкою є українська степова порода бджіл. У зоні Полісся місцеві українські бджоли за цією особливістю поступаються перед середньоросійськими, в зоні Карпат найбільш зимостійкою виявилась лінія 77 карпатських бджіл.
Менш зимостійкі в зонах Лісостепу і Степу сірі гірські кавказькі бджоли, але між ними трапляються сім'ї, які за багатьма показниками не поступаються перед зимостійкими бджолами. їх можна використати при проведенні селекційної роботи на підвищення зимостійкості сірих гірських кавказь ких бджіл. Італійські бджоли також мають дуже низьку зи мостійкість.
В лісостеповій зоні карпатські, крайнські і помісні бджо ли, а в зоні Степу сірі гірські кавказькі й помісні зимівлю переносять задовільно, зберігаючи достатню силу для наро щування сімей до взятку.
Лише сильні бджолині сім'ї добре переносять тривалий і важкий зимовий період. Вони значно менше витрачають кор му на одиницю маси бджіл, рідко або й зовсім не хворіють на пронос та мають найменшу кількість підмору (Нестервод ський В. А., 1966; табл. 18).
За даними Української дослідної станції бджільництва, бджоли, вирощені в сильних сім'ях, довше живуть після зи мівлі, більше виховують розплоду й продуктивніші.
Сильні сім'ї рано весною починають впрошувати розплід і до виставлення бджіл із зимівника мають його в середньому на 20 % більше, ніж слабкі.
Продуктивність сімей бджіл, які після зимівлі залишились сильними, весною в середньому на 15 % вища, ніж сімей, сформованих перед початком головного медозбору з бджіл слабких сімей і однакових (за силою, кількістю рамок у гніз ді, розплоду та меду) із сильними.Між ступенем зараження бджіл ноземою в бджолиних сім'ях весною і їх силою установлена достовірна зворотна ко реляція, тобто чим менше уражено бджіл у сім'ях, тим вони сильніші.
Підготовка бджіл до зимівлі. Успішно зимують сім'ї з мо лодими матками і якомога більшою кількістю молодих бджіл. Восени у гнізді сімей з однорічними матками міститься 4,4 рамки розплоду, з дворічними — 2,6, а трирічними — тільки 1,5 рамки.

Під час зимівлі однорічних маток гине 0,2 %, дворічних — 2,9, а трирічних — 10% (Нестерводський В. А., 1966).
Найкращими вважають маток, виведених під час голов ного медозбору або в перші дні після його закінчення. Вони краще перезимовують, а рано навесні або навіть і в кінці зи ми починають відкладати значну кількість яєць. Не можна запізнюватись з виведенням, бо виведені в пізні строки мо лоді матки можуть не спаруватись з трутнями, а від пізнього парування в сім'ях переважають старі бджоли.
Чим більше молодих бджіл у сім'ях іде в зимівлю, тим краще вона проходить. За результатами досліджень Україн ської дослідної станції бджільництва, 61 % бжіл, які вийшли з яєць, відкладених маткою до 20 липня, відмирають зимою, а інші — рано навесні. Бджоли, виведені з яєць, відкладених маткою в кінці серпня — на початку вересня, добре перези мовують. Бджолині сім'ї з такими бджолами весною швидко набирають сили у результаті вирощування великої кількості розплоду. Бджіл, що вийшли з яєць, відкладених маткою у серпні, гине за зиму до 18 %, а у кінці вересня — на початку жовтня — до ЗО %

•Молоді бджоли порівняно із старими рідше хворіють на нозематоз.
При підготовці бджіл до зимівлі звертають увагу на якість стільників. З ранньої весни дбають про створення необхід ного запасу стільників для заміни старих і непридатних. Для цього при першій же можливості весною видаляють з гнізд чорні, запліснявілі, опроношені, з трутневими комірками, зі м'яті, зіпсовані мишами, міллю тощо. Світло-коричневі стіль ники вважають придатними для відкладання яєць маткою, а чорні, які не просвічуються на сонці, підлягають вибраку ванню.
Інтенсивніше нарощуються бджоли на зиму при наявності у гнізді нестарих стільників з добре відбудованими бджоли ними комірками, в яких вивелось 2—3 покоління бджіл. Знач ною мірою це залежить і від принесення в гніздо свіжого корму.
Для забезпечення бджіл пізнім медозбором у міжряддях саду або після збирання озимих культур сіють фацелію, греч ку, гірчицю чи інші медоноси в кінці червня — на початку липня.
При відсутності медозбору в природі деякі пасічники став лять за вставну дошку гнізда маломедні рамки і відкривають запечатані медові комірки. Бджоли переносять мед у гніздо і в сім'ях створюється такий стан, як під час взятку.
Добрі результати дає підгодівля медово-перговою суміш шю. При цьому кількість розплоду збільшується на 48 %. Для виготовлення суміші беруть 20 % перги від загальної кіль кості меду, спочатку її розтирають, додають стільки води, щоб утворилася маса, за консистенцією подібна до рідкої сметани, а потім додають необхідну кількість меду. Суміш згодовують бджолам у годівницях або заливають у стільники.
Дуже корисна для стимуляції нарощування бджіл підго дівля цукровим сиропом, виготовленим з 50 % цукру і 50 % парного коров'ячого молока або цукровим сиропом з добав кою 5 % сухих пекарських дріжджів. У останньому рецепті цукровий сироп готують з однакової кількості цукру і води. Пекарські дріжджі спочатку обливають окропом, а перед роздаванням корму змішують його з сиропом. На сім'ю по трібно 3—4 кг такого сиропу.
Часто використовують лише цукровий сироп (1:1) щодня по одній склянці кожній сім'ї. Проте кількість розплоду збіль шується значно менше, ніж при застосуванні інших підгоді вель або наявності взятку в природі.
Найкращий для зимівлі бджіл квітковий мед, зібраний під час сильного медозбору з конюшини, еспарцету, гречки, липи, буркуну; гірший соняшниковий, бо, зібраний в засушливі ро ки, він часто кристалізується під час зимівлі; непридатний — з нектару хрестоцвітих рослин (ріпака, свиріпи, гірчиці), який кристалізується в стільниках ще до початку зимівлі. Неза довільно зимують бджоли на вересовому і падевому меду.
Наявність гаді в меду визначають за допомогою спирто вої та вапняної реакції і крапельним (за допомогою оцтово кислого свинцю) та електролітичним методами.
Для спиртової реакції беруть 1 г досліджуваного меду, поміщають його в пробірку і добавляють 1 мл дистильованої води. Після старанного перемішування до і мл одержаного розчину меду приливають 10 мл 96°-ного спирту-ректифікату. При наявності паді рідина каламутніє, а потім випадає осад з пластівців. Якщо мед містить невелику кількість паді, оса ду у пробірці немає. Ця реакція не зовсім придатна для ви значення паді в гречаному меду, бо вона дає помутніння роз чину, яке є типовим для падевого меду.
Вапняну реакцію проводять за допомогою вапняної води, яку готують змішуванням однакових частин свіжогашеного або негашеного вапна та дистильованої води. Прозору рідину над осадом використовують пісня 12-годинного відстоювання. В пробірку наливають і мл водного розчину меду (1:1) і приливають 1 мл вапняної води, струшують і розчин нагрі вають до кипіння. Помутніння і поява пластівців свідчить про наявність паді в меду.
За допомогою крапельного методу визначають не тільки наявність паді, а й її кількість. Він складний і тому можли вий лише в лабораторних умовах. Якщо для розбавлення меду необхідно до 10 крапель розчину оцтовокислого свинцю, його вважають квітковим, цілком придатним для зимівлі бджіл; понад 60 крапель — падевим, непридатним; від 11 до 59 крапель — придатним для зимівлі бджіл лише при темпе ратурі в зимівнику 0—2 °С, напуванні бджіл водою, пізнішого перенесення вуликів у зимівник і ранішого виставлення із зимівника.
Електролітичним способом падь визначають за допомогою приладу, запропонованого М. Д. Оржевським (1958). Мед з домішкою паді має підвищений вміст мінеральних солей, що зумовлює кращу електропровідність його порівняно з квітко вим. Відхилення за 15 поділок приладу вказує на наявність паді.
Перевіряють мед на наявність паді не пізніше 15 серпня. Недоброякісний мед відкачують, а бджолам дають потрібну кількість цукрового сиропу.
Таким чином поповнюють цукровим сиропом кормові зи мові запаси і при недостатній кількості квіткового меду. Ба жано на бджолину сім'ю використовувати не більше 8 кг, а в умовах вароатозної ситуації — 5—6 кг цукру. Згодовують цукровий сироп у серпні — першій половині вересня, щоб бджоли встигли його переробити і запечатати.
Перед згодовуванням цукрового сиропу гнізда бджолиних сімей скорочують. В гнізді залишають 4—5 повномедних ра мок, заготовлених під час сильного медозбору, і приблизно стільки ж маломсдних або залежно від сили сімей на 1—2 рамки більше чи менше. Льотки зменшують, гнізда утеплю ють. Обов'язково 2—3 гніздові рамки повинні бути з пергою.
Цукровий сироп готують з 50 °/о цукру і 50 % води. Для цього кип'ятять воду, нею заливають цукор і розмішують до повного його розчинення. Оцтову кислоту додають в теплий сироп перед згодовуванням бджолам (0,3 мл 70 %-ної кис лоти на 1 кг цукру). При цьому полегшується переробка цук ру в мед, менше його витрачається на утворення одиниці кор му. Цукровий мед з кислотою не так кристалізується під час зимівлі, бджоли менше опроношуються і хворіють на нозе матоз, весною більше вирощують розплоду.
Сироп наливають у великі чисті годівниці, які у теплу по году ставлять за вставною дошкою, а в прохолодну — поряд з крайньою гніздовою рамкою або зверху гнізда. Кожній сім'ї увечері, після закінчення льоту бджіл, дають за один раз 3—5 л цукрового сиропу.
Після перенесення сиропу бджолами в стільники даванки цукрового сиропу повторюють доти, поки в кожній рамці бу де не менш як 2 кг корму при зимівлі в приміщеннях і 2,5— З кг при зимівлі надворі. Після закінчення підгодівель годів ниці з вулика виймають.
Головна осіння ревізія пасіки. З метою визначення та де тального обліку стану кожної сім'ї після закінчення медо збору комісія, призначена керівником господарства, переві ряє підготовку до зимівлі. В кожній сім'ї встановлюють наявність І якість матки, кількість розплоду в рамках і стіль ників у вулику, кількість та якість меду, силу сімей.
Результати заносять у відомість огляду. На їх основі ко місія складає акт перевірки пасіки згідно з існуючою формою. В ньому зазначають рух бджолиних сімей протягом року, виробництво меду, воску та іншої продукції, кількість стіль ників, вуликів на пасіці, дають характеристику приміщень для зимівлі бджіл, вказують кількість хворих сімей різними хво робами та оздоровлених, пропонують заходи поліпшення ро боти пасіки.
Формування гнізд для зимівлі бджіл розпочинають ще під час головної осінньої ревізії, а закінчують після виходу із стільників основної маси молодих бджіл з розплоду — в кінці вересня.
Протягом осінньої ревізії бджолам залишають стільки стільників у гнізді, скільки вони займуть. З вуликів забира ють порожні, маломедні, безмедні з трутневими комірками та молоді стільники, в яких не виводились бджоли або ви велось 1—2 покоління, і залишають повномедні, з розплодом та 1—2 маломедні стільники для вирощування розплоду. Ма ломедні розпечатують і використовують для осіннього на рощування бджіл. Після його закінчення і поповнення кор мових запасів при потребі знову скорочують гнізда відповідно до їхньої сили. На кожній гніздовій рамці повинно бути не менше 2 кг запечатаного меду. Не можна залишати на зиму стільники з великою кількістю незапечатаного меду, бо він може забродити і спричинити опроношення бджіл. Рамки з пергою ставлять передостанніми. Маломедні рамки, де пере бував розплід, після його виведення з гнізд забирають.
У багатокорпусних вуликах бджоли краще зимують в двох корпусах. Верхній обов'язково заповнюють повномедпими рамками, а нижній — маломедними. Коли сім'я займає не всі рамки, гніздо формують посередині корпусу, залишивши вни зу і вгорі однакову кількість рамок та розмістивши їх на од наковій віддалі від бокових стінок вулика.
Слабкі сім'ї, а також нуклеуси із запасними матками са мостійно погано зимують, а тому їх утримують по дві в од ному вулику, розділеному перегородкою для взаємного обі грівання.
Нуклеуси зимують і в «карманах» вуликів-лежаків поряд з основними сім'ями. Стежать, щоб крайні гніздові рамки основних сімей біля перегородки містилйпо 3 кг меду, бо у вуликах поряд з перегородкою буває найбільше бджіл і вони споживають його більше, ніж на Інших рамках.
Краще, коли на пасіці на зиму не залишають слабких сімей. Для цього їх об'єднують або підсилюють за рахунок найсильніших, що сприяє вирівнюванню сили сімей на зиму.
Після формування гнізда старанно утеплюють зверху і з боків. Льотки скорочують та обладнують їх льотковими за городжувачами, щоб запобігти проникненню мишей у вулики,Способи зимівлі бджіл. На Україні найбільш поширена зи мівля бджіл у приміщеннях і менше — надворі.
Початком зимівлі вважають період, коли бджоли восени проводять останній осінній обліт. З цього часу і до вистав лення із зимівника вони не очищаються від калу. Лише під час несприятливих умов зимівлі бджоли частково або пов ністю очищаються у вуликах, що зумовлює загибель значної їх кількості і навіть цілих сімей. Зимівля бджіл тим успіш ніша, чим коротший період від осіннього до весняного обльоту. В умовах України він триває переважно 120—150 днів (Не стерводський В. А., 1966).
При зимівлі надворі кожна бджолина сім'я споживає меду в середньому на 3—4 кг більше, ніж у зимівнику. Тому па сіка до 300 сімей втрачає щороку 0,9 т меду. Добре збудо ваний зимівник існуватиме не менше 20 років і, зимуючи в ньому бджіл, господарство заощадить до 18 т меду. Витрати на будівництво зимівника значно менші, ніж вартість 18 т меду.
Зимівля бджолиних сімей надворі доцільна в умовах ста лої холодної погоди під снігом, а також на крайньому пів дні, де можливі обльоти бджіл взимку. В решті районів кра ще проводити зимівлю бджіл у приміщеннях, які будують за проектами. Зимівники розташовують на підвищених сухих місцях, де підґрунтові води залягають на глибині 4—5 м від поверхні грунту, добре захищених від постійних вітрів, на південному або південно-східному схилі. Вони повинні бути не ближче як за 1 км від інших будівель, доріг, місць збе рігання кормів для тварин і складів нафтопродуктів. У зи мівниках повинна підтримуватись температура від 0 до 4°С тепла і відносна вологість від 75 до 85 %, що досягається за допомогою припливно-витяжної вентиляції. Свіже повітря надходить з тамбура через припливні труби, вмонтовані в під лозі зимівника, а нагріте і збагачене водяною парою та вуг лекислим газом виводиться через витяжні, розміщені під сте лею і через горище виведені над дахом.
На одну бджолину сім'ю потрібно 6—8 см2 площі попереч ного перерізу вентиляційних труб. Площа однієї труби не 'повинна перевищувати 600 см2 (20X30 см), а зимівник — мати висоту 2,5—3 м. Вулики в ньому розміщують в чотири — шість рядів льотками до проходу. В кожному ряду влашто вують не менше трьох ярусів. На верхніх ставлять слабкі сім'ї, а на нижніх та біля дверей — сильніші. Для розташу вання одностінного вулика необхідно 0,5—0,6 м3, а двостін ного і вулика-лежака — 0,7—0,8 м3 приміщення.
На стелажах вулики розміщують на віддалі 20—25 см один від одного. Спочатку їх ставлять на верхні стелажі, а потім на нижні Перед занесенням вуликів у зимівник рамки закріплюють (краше це робити після закінчення формування гнізд на зиму), закривають льотки, ставлять на носилки і на невеликих пасіках транспортують вручну, а на великих — за допомогою підвісних доріг або автомобілів. Постановку сімей у зимівник бажано закінчити протягом одного дня. Льотки відкривають на другий день на ширину 3—4 см. В слабких сім'ях відкривають лише верхні льотки, а в сильних — верхні і нижні та знімають верхнє утеплення. Добрі результати дає утворення щілини між зовнішньою стінкою вулика, де розмі щується гніздо сім'ї, і крайньою стельовою дощечкою у ву ликах-лежаках.
Догляд за бджолами в зимівниках. У перші місяці зимівлі пасічники 1—2 рази на місяць перевіряють мік роклімат зимівника за допомогою психрометра, витрачання корму контрольною сім'єю, яку встановлюють на вагах, ви слухують бджіл за допомогою апіскопа чи гумової трубки, щомісяця оглядають контрольні листи паперу, підкладені під гніздо, звертають увагу на кількість загиблих бджіл на під лозі зимівника, закупорення ними льотків, забруднення ос танніх випорожненнями бджіл та наявність неприємного, запа ху з вулика.
У другій половині зимівлі зимівник відвідують раз на тиждень, краще після зміни температури зовнішнього середо вища. При цьому дотримують правил користування тамбу ром, світять ліхтариком тільки з червоним склом. Показання психрометра та зміну маси контрольної сім'ї записують у спеціальну відомість. Рівний гул сімей свідчить про добру зи мівлю, а його підвищення — про несприятливу температуру та вологість повітря в зимівнику.
Температуру регулюють зменшенням або збільшенням вен тиляційних отворів, а при значному потеплінні відкривають на ніч двері. Якщо температура нижча норми, зимівник до датково утеплюють снігом або будь-яким утеплювальним ма теріалом.
При підвищенні вологості у зимівнику відкритий мед за кисає, а перга пліснявіє. У бджіл, які споживають такий корм, виникає пронос. Для зниження вологості вентилюють зимівник, а у вулику відкривають на всю ширину верхні та нижні льотки. Низька вологість повітря викликає у бджіл спрагу, неспокій та посилене поїдання меду. Надмірно сухе повітря зимівника призводить до кристалізації меду, який бджоли не можуть споживати. Для підвищення вологості по вітря у зимівнику змочують підлогу та розвішують мокру мішковину.
Про кристалізацію корму свідчить наявність кристалів ме ду на контрольних листках паперу, а наявність рідкого меду (часто з бульбашками повітря) — про його закисання. При огляді льотків очищають їх від підмору бджіл. Загиблих бджіл змітають, збирають, виносять із зимівника і спалюють. На нестачу корму в сім'ї вказує тихий, затяжний, схожий на шелест сухого листя чи соломи звук. Сім'ї з таким шумом оглядають і зразу ж надають допомогу. Можна підгодовувати бджіл у стільниках закристалізованим медом, медово-цукро вим тістом, цукровим сиропом.
Прогріті в теплій кімнаті 2—3 стільники з медом швидковставляють всередину гнізда і закривать вулик. Відкачаний закристалізований мед двома порціями по 200—300 г загор тають у марлю і кладуть на дротяну сітку. Медово-цукрове тісто, виготовлене при старанному змішуванні чотирьох час тин цукрової пудри і однієї частини меду, дають так, як і відкачаний мед. На кожну сім'ю використовують дві порції суміші, по 0,5 кг кожна.
Цукровим сиропом (2:1) підгодовують бджіл із скляних банок місткістю 0,5 л, обгорнутих двома шарами марлі. Кож ній сім'ї за один раз зверху ставлять по дві банки із сиро пом, а через 10—15 днів даванку повторюють. Можна давати сироп і в стільниках, підставляючи їх у гнізда так, як і ме дові стільники.

akadem8.at.ua
monster