ЗНАЧЕННЯ І РОЗВИТОК БДЖІЛЬНИЦТВА. З пасік людина одержує цінні продукти, рівнозначних з мінників яким немає. Це насамперед мед, віск, квітковий пи лок (обніжжя), прополіс, маточне молочко, бджолина отрута.Бджіл утримують майже всі колгоспи та державні сільсько господарські підприємства. В умовах загальної інтенсифікації сільського господарст ва відбуваються якісні зміни і в бджільництві. В країні на лічується близько 300 спеціалізованих бджологосподарств, у яких утримують 650 тис. бджолиних сімей. У багатьох колгос пах і радгоспах існують бджолоферми, де зосереджено по кілька сотень бджолиних сімей. Сучасне сільськогосподарське виробництво неможливе без галузі бджільництва. Скрізь, де вирощують соняшник, гречку, ріпак, коріандр, кормові бобові, овочеві культури, у садах, на городах, під склом теплиць, на квітках комахозапилюва-них рослин працюють бджоли. Бджільництво — це загальновизнаний запилювальний цех, без якого неможливо одержувати високі сталі врожаї бага тьох сільськогосподарських культур. На Україні бджоли що річно запилюють майже 3 млн. гектарів посівів і насаджень різних культур. Доведено, що бджоли виконують майже 95 % всієї запилювальної роботи. Дикі комахи теж добрі запилю вачі, але кількість їх незначна, вони часто гинуть від засто сування пестицидів у боротьбі з шкідниками сільськогоспо дарських культур. Щодо запилення культур закритого грунту, то бджоли тут відіграють вирішальну роль. Комахозапилю-вані культури сільськогосподарських угідь є основною ба зою для одержання меду та інших продуктів, а бджоли — надійними помічниками в одержанні високих врожаїв, високоякісного і життєздатного насіння. Розрахунки показують, шо навіть невеликий приріст врожаю від запилення бджолами дає річний прибуток господарствам понад 500 млн. карбован ців, що в 10 разів перевищує вартість прямої продукції бджіль ництва. Запилювальна робота бджіл настільки тісно поєдналась із збиранням нектару, що це позначилось і на загальному виробничому напрямі галузі — бджільництво республіки в більшості районів в основному запилювально-медового ха рактеру. Потреба у бджолах-запилювачах з кожним роком зростає. Вона зумовлена розширенням посівів соняшнику, гречки та інших культур. Організація насиченого запилення ентомофіль них культур не тільки підвищує врожаї, а й впливає на про дуктивність праці бджологосподарств. Поряд з запилювально-медовим напрямом послідовно роз вивається розплідницький, основою якого є виробництво па кетів та бджолиних маток для потреб господарства і реалі зація їх колгоспам, радгоспам та бджолярам-любителям. Щорічно на Україні одержують понад 700 тис. маток, у тому числі понад 150 тис. племінних і близько 40 тис. пакетів. Цю продукцію в основному виробляють Закарпатський бджоло-радгосп, бджолорозплідники обласних контор бджільництва, міжгосподарські бджолопідприємства і понад 400 племінних районних пасік. Найбільшу кількість бджолопакетів у 1987 р.було одержано в господарствах Чернівецької області — 7,1 тис, Львівської — 4,9, Івано-Франківської — 2,6, Тернопільської — 2,3 тис. Запилювальний виробничий напрям бджільництва харак терний для обмеженої кількості господарств, які утримують бджіл з метою запилення плодових культур у промислових садах та овочів (в основному огірків у тепличних господар ствах). Так, пасіки Київської, Харківської та інших овочевих фабрик, а також тепличних комбінатів радгоспів «Бортничі» і «Пуща-Водиця» Київської області, інших спеціалізованих господарств цілком підпорядковані запилюванню культур за критого грунту і плодових насаджень. Оскільки тут утриму ють великі пасіки, протягом сезону їх використовують в теп лицях, а тільки частину—на виробництві меду. Під час утримання в теплицях значна частина бджолиних сімей зне силюється й гине, тому їх вартість повністю або частково відносять на собівартість основної продукції теплиць. Від творюють загиблі бджолосім'ї за рахунок тих, яких викори стовують для виробництва меду. Бджільництво медотоварного виробничого напряму розви вають там, де багата кормова база, що забезпечує високий медозбір. Для України цей напрям не характерний. Лише на пасіках гірських районів Карпат з обмеженою площею під посівами сільськогосподарських комахозапилюваних культур головну увагу зосереджують на одержанні меду з лісових ме доносів — липи, малини тощо. Кращі сорти меду, в тому чис лі і карпатський гірський та малиновий, були відзначені зо лотими медалями на Міжнародній виставці в Ерфурті. Набуває розвитку бджільництво комплексного виробни чого напряму, основним завданням якого є підвищення рен табельності галузі за рахунок збільшення виробництва та реалізації меду, воску, прополісу, квіткового пилку, маточного молочка, пакетів бджіл, племінних маток тощо. Особли вого значення у вирішенні цих питань має забезпечення без відхідного утримання бджолиних сімей та ефективного їх використання протягом пасічницького сезону на запиленні ентомофільних культур. Комплексне використання бджіл організовано на багатьох пасіках колгоспів, радгоспів і бджолопідприємств. Так, на Кагарлицькому бджолопідприємстві, яке налічує понад 2600 бджолиних сімей, виробляють мед, віск, прополіс, квітковий пилок, пакети, виводять бджолиних маток тощо. З 1988 р. бджолопідпришство перейшло на повний госп розрахунок. У перспективі на ньому планується збільшувати виробництво маточного молочка, бджолиної отрути. Нині під приємство рентабельне, щорічно зростає виробництво валової продукції на одного працюючого, заробітна плата працівників становить понад 250 крб., а передових пасічників — не нижче 350—400 крб. на місяць. Україна — зона інтенсивного землеробства, де медоносні ресурси обмежені, а умови для розвитку бджільництва таодержання меду й інших продуктів неоднакові. Але, вико ристовуючи досягнення науки та передового досвіду (високу маневреність пасік у період медозбору, ефективне викорис тання племінного потенціалу, нові форми організації та опла ти праці тощо), господарства досягають високих виробничих показників. Так, Білоцерківським міжгосподарським бджоло-підприємством у 1987 р. від 2700 бджолиних сімей одержано 61 т товарного меду, 1,2 т воску. Собівартість 1 кг меду ста новила 2 крб. 90 коп., що на 77 коп. нижче показника 1986 р. Роздольненське бджолопідприємство у 1987 р. одержало від 1953 бджолиних сімей бджолопродукції на 750 тис. карбо ванців. Високої рентабельності галузі тут досягли переведен ням пасік на сімейний та бригадний підряд, що сприяло ком плексному використанню бджолосімей і ефективнішому впро вадженню племінної справи. Високих медозборів досягають у господарствах зони Лісо степу, де в основному зосереджені посіви гречки, еспарцету, однорічних та багаторічних бобових трав. Майже половина виробництва меду припадає на Вінницьку, Черкаську, Хар ківську, Київську, Полтавську і Сумську області. Із вироб лених у 1987 р. 8,2 тис. тонн товарного меду в республіці більше половини одержали господарства лісостепової зони. У зоні Степу медозбір значно нижчий —2200—3000 т. Однак такі області, як Кіровоградська, Дніпропетровська, Вороши-ловградська та Одеська, щорічно виробляють понад 300 т меду кожна. В окремі роки, при сприятливих погодних умо вах, високі медозбори мають господарства Миколаївської та Донецької областей. У Кримській області, де бджіл викорис товують в основному для запилення, медозбори порівняно не високі — 140—150 т. У зоні Полісся майже щорічно високі медозбори одержу ють господарства Чернігівської та Житомирської областей, де поширені посіви гречки, еспарцету, буркуну та інших нек тароносних культур. Зона Карпат — одна із тих, де медозбори невисокі, хоча в сприятливі роки продуктивність бджолосімей підвищується. У Івано-Франківській області іноді виробляють до 200 т то варного меду, в основному з озимого ріпака, посівні площі якого щорічно становлять 4 тис. гектарів. На пасіках Закар патської області продукцію одержують у гірських районах з лісових медоносів, у низинних — з однорічних та багаторіч них бобових трав. Вирішення продовольчої проблеми є основним завданням ие лише колгоспів та радгоспів. На багатьох промислових підприємствах організовують підсобні господарства для ви робництва сільськогосподарської продукції. Так, у підсобно му господарстві Київського виробничого об'єднання «Точелек-троприлад» утримують близько 2 тис. бджолиних сімей. Утри мують їх у павільйонах, що надає пасікам високої маневре ності. Крім виробництва меду, тут займаються виведенням маток як для своїх потреб так і для реалізації. Подібні па-січницькі господарства організовані на промислових підпри ємствах Сумської, Дніпропетровської та інших областей. Селекційна робота з бджолами в республіці проводиться по єдиному плану, який передбачає повніше використання племінного потенціалу. За участю і під керівництвом кафед ри бджільництва Московської сільськогосподарської академії ім. К. А. Тімірязєва на Закарпатті проведена робота по спря мованій селекції карпатських бджіл. Виведено цінні високо продуктивні лінії, створюється зона розведення бджіл цієї породи. Кіровоградська область є зоною чистопородного розведен ня української степової породи бджіл. Тут здавна проводить ся робота по збереженню в чистоті цієї породи, яка є однією з кращих. Зона щороку розширюється. Бджолорозплідник Житомирської обласної контори, а та кож пасіки деяких господарств північних районів України займаються поліпшенням і розведенням бджіл поліської по пуляції середньоросійської породи. Поряд з організацією великих пасік та бджолопідпри-ємств важливе значення має підвищення продуктивності па сік колгоспів, радгоспів та бджолярів-любителів. Відомо, що найвищу рентабельність мають пасіки, де один бджоляр об слуговує не менше 100 бджолиних сімей. При цьому знижує ться собівартість продукції, підвищується заробітна плата бджолярів. Любительське бджільництво на Україні за останні роки набуло великого значення. Створені республіканське, обласні та районні товариства бджолярів-любителів, які виробляють понад 60 % всієї продукції бджільництва на Україні. Свої зусилля вони спрямовують на забезпечення населення висо коякісними продуктами бджільництва. У перспективі кооперативна форма організації присадиб ного бджільництва допоможе повніше використати медозбір-ні ресурси республіки, а також сприятиме розширенню кор мової бази, використанню племінного потенціалу та створенню умов розвитку пакетного бджільництва як однієї з форм за безпечення потреб пасічників у бджолосім'ях. Наша країна має багаті ресурси нектару і добрий гено фонд медоносних бджіл. Необхідно повніше використовувати нектароносні польові угіддя, зайняті соняшником, еспарцетом, люцерною, ріпаком, гречкою та іншими важливими сільсько господарськими культурами. Підвезення пасік до їх площ збільшує вихід продукції з 1 га, тобто не тільки меду, а й підвищує врожайність ентомофільних культур. Збільшенню виробництва товарного меду сприяє також впровадження нових високонектарних сортів сільськогоспо дарських культур, селекційно-племінна робота на пасіках, промислова технологія ведення бджільництва.
